Про рабина і козу
Цю історію розповів мені мій дядько, коли я щойно приїхав до Ізраїлю. Вона настільки зачепила мене, що в будь-якій схожій ситуації я її згадую і мій настрій покращується. Дехто вважає це анекдотом про рабина і козу, а дехто притчею, але це не важливо, важливі думки, які це викликає.
Отже.
Приходить Моше до рабина і скаржиться:
– Ось у мене все в житті погано. Молюся я щодня, дотримуюся кашруту і шаббату, але в житті все одно все погано. Що порадиш?
– Ти розкажи, що погано, опиши, що тебе турбує – відповів рабин.
– Уявляєш, живу в однокімнатній квартирі, троє дітей, які тільки й уміють, що все ламати й розкидати, теща щодня гавкає на мене, працюю до заходу сонця, а дружина мене бачити не хоче…
– Усе зрозуміло. Купи козу.
– А… що? Навіщо?
– Купи козу, – не піднімаючи голосу відповів рабин.
– Я ж тобі пояснюю, що в нас і так тісно, куди я козу поселю?
– Купи козу і приходь через тиждень.
Купив Моше козу наступного дня і привів додому. Через тиждень пішов знову до рабина.
– Що ти мені порадив?! Мене теща з дружиною з дому виганяють. Коза спить тепер у нашому ліжку. Діти на ній верхи їздять і влаштовують жахливий шум. Коза пахне просто жах, а гадить вона щогодини. Я цього не винесу. Порадь мені що-небудь, будь ласка!
– Продай козу.
– А… що?
– Продай козу і приходь через тиждень, – Тим самим спокійним голосом відповів рабин.
Продав Моше козу і прийшов через тиждень до рабина:
– Слухай, дякую тобі. Ми живемо тепер, як раніше, тільки набагато краще. Удома тиша і спокій, теща мені вдячна, діти вчитися стали, а з дружиною в нас тепер усе налагоджується.
*****
І тепер, якщо мені хтось скаржиться на свої проблеми, які він може розв’язати сам або проблеми, які насправді не проблеми, а дрібниці життя, я кажу: “Купи козу”.