Вчені довели, що померлі повністю відчувають навколишній світ і усвідомлюють, що їх “більше немає”
Дослідження вчених із Нью-Йорка підтверджує підсумки більш раннього відкриття, яке зробили канадські фахівці з Університету Західного Онтаріо.
Страх неминучої смерті — для багатьох людей це одне з найнеприємніших відчуттів, особливо це стосується тих, хто боїться померти на самоті. І як з’ясували вчені, для таких страхів у людей є всі підстави.
Згідно з дослідженням учених з Медичного центру Лангоне при Нью-Йоркському університеті, момент вмирання — якщо це можна тепер так назвати — щось зовсім інше, ніж люди вважали раніше.
Виявляється, померлі деякий час навіть після офіційної констатації смерті все ще перебувають у свідомості. І мало того — вони розуміють, що вони померли й повністю відчувають навколишній світ.
Це з’ясувала група дослідників під керівництвом професора Сема Парніа. Протягом багатьох років його команда спостерігає за станом вмираючих, а також збирає свідчення тих, хто пережив клінічну смерть. Після довгих років роботи автори зібрали воєдино дані, узагальнили їх і опублікували перші підсумки.
Головний висновок дослідження: після офіційної констатації смерті — тобто, після зупинки серця — людський мозок все ще функціонує і залишається активним. Розум живе. А отже, у більшості таких випадків люди можуть розуміти, що вони померли.
При цьому померлий відчуває, що його тіло більше не реагує на зовнішні подразники. Навіть якщо він захоче поворухнути рукою, його власне тіло не послухається. Людина ніби відчуває себе ув’язненою у власному тілі. Чує слова, бачить навколишніх, але вже не може подати їм знак.
Деякі з пацієнтів після клінічної смерті змогли розповісти вченим, що під час “відключки” чули лікарів і могли уривчасто переказати переговори персоналу.
Як виявилося, смерть — щось зовсім інше, ніж ми вважали раніше.
Учені пояснюють свої висновки тим, що мозок помирає повільніше, ніж серце, тож людина, її розум, живе деякий час навіть після констатації смерті.
За даними Американської асоціації серця (AHA), терміни “зупинка серця” і “серцевий напад” часто використовуються взаємозамінно, але вони не є ідентичними. Під час серцевого нападу блокована артерія нерідко запобігає потраплянню крові тільки в одну частину серця, що може призвести до смерті саме цієї ділянки — хоча загалом серце продовжує битися. Під час зупинки серця електричні сигнали, що призводять до його роботи, порушуються, серце перестає битися, настає смерть.
У переважній більшості випадків лікарі визначають смерть, ґрунтуючись на тому, що серце більше не б’ється, пояснює професор Сем Парнія, керівник відділення критичної медицини та реанімації в NYU Langone School of Medicine: “Саме так у більшості випадків встановлюється час смерті людини”.
І саме з моменту зупинки серця кров перестає надходити в мозок – його робота сповільнюються.
Уповільнюється – але не зупиняється!
Таке сповільнення ланцюгової реакції клітинних процесів, які в кінцевому підсумку призводять до загибелі клітин усього мозку, може зайняти кілька годин після смерті серця.
І робота кори головного мозку – так звана “мисляча частина” – увесь цей час буде хоч і сповільнено, але тривати. А людина житиме і відчуватиме.
І, отже те, що зазвичай називається смертю (зупинка серця), за словами лікарів, є всього лише першою її фазою.
Мозок помирає повільніше, ніж серце, тому деякий час людина живе навіть після констатації смерті.
Дослідження вчених із Нью-Йорка підтверджує підсумки більш раннього відкриття, яке зробили канадські фахівці з Університету Західного Онтаріо. Тоді також заявлялося, що життя після смерті далеке від завершення: після припинення роботи багатьох органів мозок все ще продовжує працювати, і досить довго.
Між іншим
Сучасній медицині, втім, і раніше було відомо, що мозок помирає пізніше за серце (завдяки чому стала можлива, наприклад, трансплантація серця, сьогодні ця операція проводиться успішно в багатьох країнах). Однак вважалося, що якщо життєдіяльність мозку не підтримувати спеціальними медичними препаратами, то мозок скоро помре слідом за серцем. І ось тепер дослідження вчених із Нью-Йорка показало, що цей час значно більший.
А ось команда лікарів з лікарні в Єрусалимі Haddassah проаналізувала історії людей, які опинилися близькими до смерті, і виявила, що повернення до спогадів про життя може бути пов’язане з тією частиною мозку, яка зберігає спогади. Лікарі вважають, що ця частина мозку – остання частина, зачеплена дефіцитом кисню і втратою крові. А тому здатна працювати, навіть коли людина непритомніє і повільно вмирає.
Медики зазначають, що часто спогади людей, які помирають, особливо емоційні. При цьому між спогадами не існує лінійної прогресії, людина не може відповісти, чому до неї прийшли саме ці спогади, а не інші.
