Батискаф, що затонув біля “Титаніка”: останні хвилини пасажирів перед зануренням – NYT
Як провів останні хвилини екіпаж затонулого батискафа “Титан”, перш ніж зануритися у глибини океану.
Берегова охорона США 23 червня повідомила, що всі пасажири батискафа “Титан” загинули миттєво внаслідок вибуху, коли вони занурювалися в океан для дослідження 111-річних руїн “Титаніка”. Батискаф втратив зв’язок із надводним судном у неділю, 18 червня.
Пасажири глибоководного апарата “Титан” вирушили в подорож на дно Атлантичного океану з музикою на мобільних телефонах і в повній темряві заради економії електроенергії.
Про це пише The New York Times із посиланням на розповідь Крістін Давуд, дружини й матері загиблих у батискафі бізнесмена та їхнього сина.
Востаннє Крістін Давуд бачила свого чоловіка та сина на День батька, 18 червня, вона спостерігала за зануренням “Титана” з корабля підтримки.
Її 19-річний Сулеман мав із собою кубик “Рубика”. У чоловіка був фотоапарат Nikon, і він хотів зафіксувати морське дно через єдиний ілюмінатор “Титана”.
“Це був добрий ранок”, – згадує Крістін Давуд.
Пізніше того ранку Крістін Давуд почула, як хтось сказав, що зв’язок із “Титаном” втрачено. Команда, яка спостерігала за повільним спуском батискафа, запевнила її, якщо зв’язок не відновиться через годину, занурення припинять – “Титан” скине тягарі і повернеться на поверхню.
Вже пізно ввечері, за її словами, хтось сказав їй, що не знає, де “Титан” і що з його екіпажем.
“Я також дивилася на океан, на випадок, якщо я могла б побачити, як вони спливають на поверхню”, – сказала вона.
На борту “Титана” перебували:
- 48-річний Шахзада Давуд, британо-пакистанський бізнесмен з однієї з найбагатших родин Пакистану, віцеголова Engro Corporation;
- 19-річний Сулеман Давуд, студент Стратклайдського університету;
- 77-річний Поль-Анрі Наржеоле, французький вчений і світовий авторитет у галузі “Титаніка”, який 38-й раз занурювався до уламків;
- 58-річний Геміш Гардінг, керівник британської авіакомпанії;
- 61-річний Стоктон Раш, засновник і виконавчий директор оператора батискафа OceanGate.
Пасажирів, які погодилися на занурення, називали “спеціалістами місії”, і компанія OceanGate, яка керувала експедиціями на підводному апараті “Титан”, попросила не називати їх “клієнтами”, “туристами” або “пасажирами”. Їм роздали сорочки й куртки з їхніми вишитими іменами та прапорами їхніх країн. На рукаві були нашивки з написом “Titanic Survey Exploration Crew”.
Останніми дописами в соцмережах 58-річного Геміша Гардінга перед зануренням були чотири фотографії, включно із зображенням підводного апарата та зображенням маленького білого прапорця, на якому члени експедиції написали свої імена чорним маркером.
На іншій фотографії містер Гардінг сидить, схрестивши ноги, і усміхається. Він був одягнений у чорно-зелену куртку поверх сорочки в стилі регбі, сині джинси, шкарпетки на тему NASA та кросівки. В дописах Геміш Гардінг детально описав погодні умови, але повідомив, що група готувалася спуститися наступного ранку близько 4-ї години.
“До того часу у нас багато підготовки та брифінгів. Більше оновлень про експедицію, якщо погода посприяє”, – це був його останній допис.
Як пише NYT, туристам рекомендували дієту з низьким вмістом “шлаків” за день до занурення та відмову від кави вранці в день занурення. Також директор OceanGate Стоктон Раш радив товсті шкарпетки й шапочку, бо на глибині холодно, і намагатися не замочити ноги через конденсат, який збирається на підлозі.
Крістін Давуд сказала, що дайверам видали костюми OceanGate, штани, які не промокають, таку саму помаранчеву куртку, черевики, рятувальні жилети й шоломи.
Після всіх приготувань люк “Титана” закрили, команда, яка залишалася на допоміжному кораблі, закрутила болти для занурення.
“Титан зазвичай опускався зі швидкістю приблизно 25 метрів за хвилину. Всередині батискафа денне світло над головою повільно тьмяніло. А за кілька хвилин “Титан” занурився на вічність у темряву.
