Апарати NASA 50 років тому знищили життя, яке знайшли на Марсі: нова теорія
В одному з експериментів спускові апарати “Вікінг” додали воду в зразки марсіанського ґрунту. Можливо, це була дуже погана ідея.
Американський планетолог Дірк Шульц-Мекач вважає, що життя на Марсі було виявлено 50 років тому, але апарати NASA його випадково знищили. Ця теорія виникла з неоднозначних результатів експериментів із виявлення життя, проведених спусковими апаратами “Вікінг” у середині 1970-х років, пише Big Think.
Експерименти космічних апаратів “Вікінг”
У середині 1970-х років NASA відправило на поверхню Марса два посадкові апарати “Вікінг”, оснащені приладами, які провели єдині експерименти з виявлення життя, які будь-коли проводили на іншій планеті. Результати цих випробувань були дуже суперечливими, адже одні показали, що життя може бути на Червоній планеті, а інші — що його не може бути на Марсі.
Апарати “Вікінг” також були оснащені приладами для виявлення органічних сполук. Вони виявили невелику кількість хлорованих органічних речовин, які спочатку вважалися забрудненням із Землі. Було ухвалено рішення, що марсіанське життя неможливе без органічних сполук. Тобто його просто тут немає.
“За минулі 50 років багато чого змінилося. Ще вісім посадкових апаратів і марсоходів більш детально досліджували поверхню Марса. Тепер ми знаємо, що місцеві органічні сполуки дійсно існують на Марсі. Однак вони перебувають у хлорованій формі, і ми не знаємо, чи відбуваються вони внаслідок біологічних процесів, чи якихось абіотичних хімічних реакцій, які не мають нічого спільного із життям”, — каже Шульц-Мекач.
Смерть від води
У 70-ті роки минулого століття вчені мало що знали про марсіанське середовище. Оскільки Земля — це водна планета, здавалося розумним, що додавання води могло б змусити життя проявити себе в надзвичайно сухому марсіанському середовищі.
“На Землі існують мікроби, які адаптувалися до дуже посушливого середовища і живуть виключно в соляних породах. Ці організми отримують вологу просто з повітря, тобто їм не потрібен дощ, адже сіль може притягувати вологу самостійно. Але що станеться, якщо налити воду на ці адаптовані до сухого середовища мікроби? Вийде, що ми просто втопимо цих істот і вони загинуть. Можливо експерименти апаратів “Вікінг” також знищили мікробів на Марсі”, — каже планетолог.
В експериментах на Марсі зразки місцевого ґрунту вкривалися водою, тому місцеві мікроби могли не впоратися з величезною кількістю води й просто померли. Вчений вважає, що на Марсі в деяких регіонах достатньо вологи в атмосфері, щоб місцеві мікроорганізми могли отримувати її звідси, перебуваючи в ґрунті з великою кількістю перекису водню і перхлоратів.
Життя на Марсі
“Я вважаю, що мікробне життя на Марсі може мати у своїх клітинах перекис водню. Це дозволило б мікробам отримувати воду прямо з атмосфери. У цієї суміші будуть й інші переваги, наприклад, збереження рідкої води за низьких марсіанських температур і запобігання утворенню кристалів льоду, які можуть зруйнувати клітини. Я хочу сказати, що перекис водню не є несумісним із життям, і це доводять деякі земні мікроби”, — каже вчений.
За словами Шульц-Мекача, потрібна нова місія на Марс, присвячена насамперед виявленню життя, щоб перевірити цю теорію. Учений вважає, що на Марсі життя може перебувати недалеко від поверхні в соляних породах.
