Дмитро Тужанський: Денис Казанский пропонує “нарешті взятися” за вирішення “проблеми закарпатських угорців”…

Не буду зупинятися на вкрай важливих, але очевидних маніпуляціях в озвученій ідеї, як наприклад озвучений контекст, коли закарпатські угорці представлені наче не громадяни України, а як проблема, яку ми маємо вирішили у наших відносинах з Угорщиною, або навіть помститися Віктору Орбану.

Натомість спробую за допомогою фактів пояснити, чому ідея пана Дениса є абсолютно печерною, абсурдною, антиукраїнською і антиєвропейською, яка суперечить міжнародному праву, може підірвати українську євроінтеграцію та провокує міжетнічну ворожнечу на Закарпатті.

1) автор пропонує на рівні держави не просто створити саме на Закарпатті додаткові умови для життя в цьому регіоні для переселенців, насамперед тих, які рятуються від війни. У перших 2-х абзацах пан Денис пропонує саме так вирішувати “проблему закарпатських угорців” (лінк https://cutt.ly/cwylzqTz, скрін ключової частини посту додається).

Це контекст цілеспрямованої штучної зміни етнічного складу та пропорцій населення певної території. А це вже не просто печерна, зазвичай, тоталітарна практика, на чому вже слушно наголосив Осман Пашаєв, а й порушення статті 16 Рамкової конвенції про захист національних меншин, яку Україна ратифікувала в 1997 році. Ця конвеція є одним з ключових і базових міжанародних документів у сфері прав нацменшини та власне прав людини.

2) після повномасштабного вторгнення Закарпаття прихистило тільки офіційно понад 150 тисяч внутрішньо переміщених осіб, неофіційно близько 300-400 тисяч. Регіон уже є одним з лідерів в країні за релокацією підприємств. Також вже будується житло, деякі підприємства самі будують житло для своїх релокованих працівників. Але це відбувається не для “вирішення проблеми закарпатських угорців”. До слова, угорські громади Закарпаття активно приймали і приймають вимушених переселенців, наразі не зафіксовано жодного серйозного конфлікту на етнічному грунті, навпаки є дуже круті приклади мультикультурного діалогу. Раджу цю статтю https://cutt.ly/LwylEuqT

3) згідно з переписом 2001 року, на той момент в Україні, насамперед у Закарпатській області, компактно проживало трохи більше 150 тисяч етнічних угорців. Загалом у масштабах країни це було 0,3% населення. У масштабах Закарпатської області – 12%.

Згідно з неофіційними, проте найбільш репрезентативними дослідженнями, які були проведені угорськими академічними інституціями Закарпаття та академії наук Угорщини (проєкт SUMMA 2017), станом на 2017 рік на Закарпатті залишилося тільки 125 тисяч етнічних угорців, а також ще 6000 тисяч угорськомовних ромів, які індентифікують себе також угорцями. Більше деталей тут https://cutt.ly/qwylO8V6

Зараз, через понад рік після повномасштабного вторгнення, лідери угорської громади на Закарпатті називають різні приблизні цифри, скільки ж насправді живе наразі угорців на Закарпатті. Але це навряд більше 100 тисяч.

Для порівняння, згідно з найсвіжішим переписом населення у Словаччині (2021) проживає 422 тисячі угорців з 5,5 мільйонів населення країни, а в Румунії (також дані 2021) – трохи більше 1 мільйона угорців при населенні трохи більше 19 мільйонів.

Тобто зараз, з точки зору державного інтересу України, питання стоїть радше як зберегти угорську громаду Закарпаття з огляду на її депопуляцію

4) у 2020 році ми в ICES – The Institute for Central European Strategy спільно з Democratic Initiatives Foundation-Фонд “Демократичні Ініціативи” провели велике соціологічне дослідження на Закарпатті, з окремою вибіркою по нацменшинах, і в тому числі перевірили питання угорського чи будь якого сепаратизму в регіоні.

Сепаратистські настрої перебувають на рівні статистичної похибки, навіть менше. Те, як громада Закарпаття загалом, та зокрема угорська громада Закарпаття реагують на російську агресію починаючи з 2014 року та після повномасштабного вторгнення не дає жодних підстав говорити про будь яку серйозну “проблему закарпатських угорців”.

До слова, за підрахунками Федір Шандор, який також є в тому числі етнічним угорцем і пішов у ЗСУ добровольцем, як і до речі Віктор Трошкі, викладач УжНУ та багато інших, у лавах збройних сил України наразі воює до 400 етнічних угорців.

Іншу контекстуальну інформацію про Закарпаття раджу почитати тут https://www.eurointegration.com.ua/…/zakarpa…/index.html

5) угорське питання активно обговорюють в Україні після того, як виникла дипломатична суперечка між Києвом і Будапештом навколо нового закону про освіту в Україні, ухваленого 2017 роком. Тема настільки складна і маніпулятивна, що її варто окремо обговорювати. Але якщо все ж хтось хоче зануритися, то дуже раджу цей матеріал https://infopost.media/yak-etnichna-ugorka-stala…/

Так чи інакше, саме після ухвалення українського закону про освіту Будапешт почав говорити про блокування інтеграції України до ЄС і НАТО. Сьогодні, на прес-конференції в Люксембурзі 26 червня, Пийтер Сійярто мабуть вперше публічно заявив, що Угорщина блокуватиме відкриття переговорів про вступ України до ЄС (рішення мало би бути на порядку денному цьогоріч в грудні 2023 року), якщо не вирішиться саме освітнє питання угорської громади Закарпаття.

Саме закон про освіту згадується в Україні найчастіше в контексті інтеграції угорців у українське суспільство або “вирішення проблеми закарпатських угорців”. Це все правильно, але давайте мати на увазі, що угорською мовою в Україні наразі навчається близько 12-15 тисяч учнів. Тобто 15 тисяч з близько 100 тисяч, грубо кажучи 15%. Іншими словами, закону про освіту, яким би він не був, не є достатньо, аби забезпечити якісну інтеграцію угорців в контексті розбудови політичної нації.

З іншого боку, якщо ми дивимося на угорський фактор з точки зору нацбезпеки, то повинні тверезо оцінювати кількісні дані та пропорції, озвучені в цьому пункті та пункті №3.

6) однією з 7 умов набуття Україною статусу кандидата, а також умовою для відкриття перемовин щодо членства є реформування законодавства щодо нацменшин. Офіційно ця умова сформульована наступним чином: “завершити реформу законодавчої бази для національних меншин, яка зараз готується відповідно до рекомендацій Венеціанської комісії, та прийняти негайні та ефективні механізми реалізації”.

Я не буду додатково говорити про останній висновок Венеціанки щодо українського закону про нацменшини, це ви можете почитати тут https://www.eurointegration.com.ua/art…/2023/06/15/7163709

Але я наведу вам коротко досвід Словаччини в цьому питанні, яка до слова вступала свого часу в ЄС якраз за умовно прискореною процедурою.

Трохи важливого контексту. У той час, як у 90-х більшість країн Центральної Європи (на жаль не Україна) активно рухалися в бік ЄС і реформувалися відповідно, Словаччина на чолі з популістом та автократом Владіміром Мечіаром не поспішала і комфортно перетворювалася, як сказала Мадлен Олбрайт, у “чорну діру в центрі Європи”. Однак, у 1998 році до влади прийшов уряд реформаторів на чолі з Мікулашом Дзуріндою, який почав активно вести Словаччину в ЄС, куди вона зрештою вступила з більшістю сусідів у 2004 році. Більше про цей контекст можна почитати тут https://www.eurointegration.com.ua/art…/2020/04/10/7108586

Саме на шляху до ЄС Словаччина тоді ухвалила наразі ключовий свій закон щодо прав нацменшин – Закон про використання мов національних меншин, 1999 рік.

Звісно, політично це був закон, насамперед, для угорської громади Словаччини. Для словаків угорський фактор – це не тільки питання великої чисельності угорської громади. Нагадую, це близько півмільйона в масштабах 5,5 млн населення країни, тобто майже 10% населення. Це питання ідентичності, культури, історії та державотворення: тривалий час сучасна територія Словаччини була частиною Угорського Королівства, Ференц Ракоці ІІ похований у Кошицях, і так далі.

Розуміння угорського фактору як перш за все безпекового досі зберігається у словацькій політиці.

Сучасний приклад: У той же день, 26 травня 2010 року, коли парламент Угорщини (за ініціативи Фідес В.Орбана) ухвалив нову редакцію закону про громадянство, спростивши його набуття на основі угорського походження, на той момент правляча партія Smer-Sk на чолі з прем’єр-міністром Робертом Фіцо домоглася ухвалення парламентом Словаччини змін до словацького закону про громадянство, у відповідь на угорський закон. Згідно зі змінами до словацького закону передбачалася автоматична втрата словацького громадянства у разі набуття іншого (але не через народження чи одруження, а саме через добровільну натуралізацію). Починаючи з 2010 до 2022 року, за цією процедурою близько 4 тисяч осіб.

Так ось, що при цьому контексті дозволяє Словаччина на законодавчому рівні, який у більшості було сформовано саме на шляху до ЄС, зокрема ратифіковано Рамкову конвенцію про захист національних меншин (1998) та Європейську Хартію Регіональних Мов та Мов Меншин (2001):

– освіту рідною мовою на всіх рівнях, включно з університетом, тобто нацменшини можуть навчатися рідною мовою на всіх рівнях. Навчання нацменшини може відбуватися як на мові нацменшини, так і через вивчення мов нацменшин. Щодо університетів, то унікальним прикладом є державний Університет імені Яноша Шеє в місті Комарно, де навчання відбувається переважно угорською мовою. Університет засновано в 2004 році;

– у муніципалітетах, де нацменшина складає мінімум 15% (На момент ухвалення закону в 1999 році йшлося про 20% населення як мінімум. Згодом, в 2011 році, було внесено правку до закону і запроваджено норму про 15%) мова цієї нацменшини може використовуватися в офіційній комунікації, тобто на ній пишуться звернення, заяви, відповіді на них, розміщуються дорожні знаки, офіційні таблички на держустановах, видаються довідки та посвідчення, і так далі. Важливо, що мова меншини використовується поруч з державною мовою, тобто йдеться про двомовність у цих регіонах;

– у Словаччині діє інститут Уповноваженого у справах національних меншин, Комітету у справах національних меншин та етнічних груп (куди входить уповноважений та представники меншин), та Урядова рада Словаччини з прав людини, національних меншин і гендерної рівності;

– у 2017 році окремим законом було створено Фонд підтримки культури національних меншин. Його річний бюджет наразі складає понад 8 мільйонів євро, і спрямовується за чіткою формулою саме на проєкти нацменшин…