Гігантська дюна Європи: як пустеля змогла з’явитися у Франції? (фото)
У світі чимало пустель. Але уявленні більшості людей вони асоціюються, швидше, з Африкою чи Азією, але не з Європою. У Старому Світі випадає чимало опадів, оскільки він оточений теплими морями. Здавалося б, піщаним пустелям тут нема звідки взятися.
В Іспанії та Італії зустрічаються посушливі райони, але пустелею їх назвати навряд чи доречно. Є дюни в Прибалтиці, але там йдеться про відносно невеликі прибережні смуги. І все ж, в Європі є піщана пустеля, а точніше — гігантська дюна. І розташована вона прямо у серці Старого Світу – у Франції.
Як вона утворилася? Чому люди намагалися знищити дюну?
Біскайська несподіванка
На узбережжі Біскайської затоки неподалік Бордо розташована гігантська дюна — Пила. 3 кілометри піску йдуть більш ніж на 600 метрів у глиб берега.
З’явилася Пила 3,5 тисяч років тому. І безперервно росте. Через збільшення Пили на узбережжі ліс змушений відступати на 5 метрів щороку.
У XVII столітті висота Пили була лише 40 метрів. А сьогодні шар піску становить від 100 до 120 метрів у різну пору року.
70 років тому Пила поглинула близько 20 приватних будинків. А у 1980-х її жертвою стала ціла дорога.
Але звідки взялося ця пустеля у зелених лісах Франції? Адже навколо території, що доволі сильно поливаються дощами?
Винна в утворенні Пили річка Гаронна. Вона щорічно виносить тонни піску, як будь-яка інша водна артерія. Але місцевість має такий рельєф, що при відливі піщана мілина оголюється. А західний вітер, що постійно дме тут, закидає пісок на смугу суші осторонь гирла річки.
Так спочатку утворилися маленькі піщані смужки. Але за 3,5 тисячі років вони об’єдналися і перетворилися на величезну дюну.
Східний схил крутий — близько 30 градусів, бо західний вітер продовжує кидати на нього пісок. Періодично дюна обсипається на схід, відвойовуючи собі всю нову та нову площу.
Дюно, стояти!
Вже 200 років тому розширення Пили стало проблемою місцевих жителів. Пісок ховав під собою цінні сільськогосподарські угіддя та ліс.
За указом Наполеона була спроба зупинити дюну. Об’єднаними зусиллями місцеві по периметру та на вершині висадили велику кількість приморських сосен. Дерева закріпили Пилу.
На якийсь час проблема видавалася вирішеною. Проте приблизно 1860 року частина дюни завалилася, занапастивши посадки. І пісок знову почав наступати на ліс.
Золотий пісок Пили
Сьогодні місцеві жителі вже не так негативно налаштовані стосовно Пили. Вона стала привабливим туристичним об’єктом.
Дюну відвідують по 2 млн осіб на рік. Безпосередньо завдяки туристам у скарбницю регіону надходить близько 11 мільйонів євро. А побічно, шляхом розвитку індустрії гостинності, наявності робочих місць та збирання податків — до 160 мільйонів щорічно.
