Мозок – наше все!
До речі, наш мозок не складає з літер склади, а зі складів слова. І ця методика навчання дітей читання, до речі, порочна. Хоча і є традиційною.
Наш мозок запам’ятовує вигляд слова. Як рисунок. Вам усім, напевно, траплялися в інтернеті такі жартівливі тексти, де в словах літери переставлені місцями або взагалі в середину слова засунуті чужі букви. Проте ви легко читаєте цей текст.
Те саме відбувається з кросвордами. Набравши певний досвід, ви не згадуєте слово, тобто не тренуєте пам’ять, а підбираєте відповідне на вигляд. Набагато корисніше самим складати кросворди або грати в скреб. Ерудит.
Інтелектуальні тести — із того ж марного ряду. Вони не приносять нашому мозку жодної користі. Мозок не витрачає сили, щоб пригадати потрібне слово, він намагається вгадати правильну підказку.
Минулого року американські психологи провели масштабне дослідження, в якому брало участь одинадцять із половиною тисяч добровольців. Усі ці люди — а там були і школярі, і студенти, і звичайнісінький офісний планктон — протягом півтора місяця по три рази на тиждень і по 10 хвилин на день виконували серії тестів. Ці серії повторювалися.
Єдиний результат – піддослідні навчилися швидко обирати правильну відповідь. Жодного, так би мовити, приросту пам’яті та інтелекту при цьому не сталося. Понад те, контрольна перевірка показала, більшість, що брали участь у експерименті, неспроможні правильно відповісти на питання або дати варіанти відповіді.
В Україні з того моменту, коли екзамени замінили тестами ЗНО, загальний рівень освіченості випускників шкіл знизився.
Ось ще попутно про дивні експерименти, міфи та спірні висновки
Декілька років тому, група дослідників з Національного інституту здоров’я США, намагаючись з’ясувати, наскільки стільникові телефони небезпечні для мозку і чи справді вони провокують рак, несподівано виявили, що мобільники прискорюють роботу мозку в зонах, близьких до телефонної антени. Це у нас скронева частка, вона відповідає за інтерпретацію звуків та мови. Крім того, стимуляція скроневої частки покращує пам’ять.
Пам’ять та когнітивні функції мозку покращують медитації
Чому?
Під час медитації ми знаходимося як би в стані дрімання. Тієї самої фази сну, яка називається сон-осяяння.
Під час медитації ви блокуєте надходження аудіо-відео та решти інформації ззовні і даєте мозку можливість перебрати свіжі проблеми і знаходити кращі способи їх вирішення. А заразом даєте гіпокампу можливість швидко перекласти оперативні дані в папку довготривалого зберігання.
Дуже корисний для здоров’я нашого мозку сміх
Сміх з жарту вимагає включення в роботу п’яти різних відділів головного мозку. Сміх знижує рівень гормонів стресу. Сміх знижує кров’яний тиск, що зменшує ризик інсульту.
Наявність почуття гумору, і особливо любов до гумору — один із показників високого інтелекту. Це було доведено нещодавно під час досліджень, які провела група вчених — нейробіологів з Медичного університету Відня.
Механізм покращення інтелекту гумором простий. Коли людина сміється чи жартує, коли переживає позитивні емоції, у неї в мозку росте виробництво дофаміну. А дофамін є тією самою хімічною речовиною (informational substance), яка бере участь у передачі імпульсу від нейрона до нейрона. Отже, чим більше виробляється дофаміну, тим більше міцних нейронних зв’язків
утворюється, тим гостріший розум і вищий інтелект.
Видатний італійський нейробіолог і лауреат Нобелівської премії Ріта Леві-Монтальчині, яка прожила 103 роки і до останніх днів займалася наукою, мала чудове почуття гумору.
Якось хтось із журналістів запитав у неї, які напої вона віддає перевагу. «Для поліпшення травлення я п’ю пиво, за відсутності апетиту я п’ю біле вино, при низькому тиску червоне, при підвищеному коньяк, при ангіні горілку». “А коли ви п’єте воду?” – Запитав журналіст. «Такої хвороби в мене ще не було…»
А на святкуванні свого 100-річного ювілею Рита Леві-Монтальчині заявила, що розуміє вона зараз набагато краще, ніж тоді, коли їйбуло 20 років. І додала: «У 20 ми всі такі дурні…».
Старість – це фізіологічний процес. Нам нікуди не подітися від сивини, зморшок та зубних протезів. Але до мозку все це не має жодного стосунку! Тому що мозок має унікальну здатність удосконалюватися в процесі використання.
Печінка і серце згодом зношуються, що більше навантаження, то сильніше знос. А мозок навпаки, від навантажень стає тільки сильніший, здоровіший і молодший. На якість його роботи – природно, за умови, що ви постійно забезпечуєте його роботою, – не впливає навіть неминуча вікова усушка та утруска. Після 80 років обсяг та вага нашого мозку зменшуються приблизно на 5-10%.
Найкращий спосіб стимулювати роботу мозку, зробити його ще розумнішим — це якнайчастіше активувати якнайбільше зон. А це відбувається переважно в той момент, коли ми починаємо займатися якоюсь новою справою. Отримуємо нові знання чи нові навички.
Коли ми день у день займаємося тим самим, нехай навіть це улюблена робота, і ми в ній досягли вершин майстерності, мозок починає лінуватися. Нових зв’язків між нейронами не виникають. Старі зникають. Мозок включає режим економії і починає обростати мохом. Причому не лише з північного боку.
За великим рахунком, наш мозок — досить лінива худоба. Він любить ходити знайомими дорогами, перечитувати старі книжки та переглядати старі фільми. Як тільки ви запропонуєте йому щось нове, він відразу запитає: навіщо? Потім знайде тисячу причин, чому не треба марнувати час. Може почати лякати. Або торгуватись.
Якщо йому вдасться переконати вас, що той час, який ви хотіли витратити на вивчення зовсім не потрібної вам португальської або не менш непотрібної гончарної справи, краще провести з улюбленою книжкою (книжки – це корисне заняття! Це ж не пиво з воблою і не телевізор !) отже, лімбічна система, та сама, яка не випускає нас із зони комфорту, захопила владу. І вам залишиться або упокоритися і підкоритися, або влаштувати переворот.
Підкорилися – продовжуйте старіти і обростати мохом. Вдалося зламати опір емоційного мозку і витягнути його із зони комфорту – отже, вам вдалося відігнати старість на безпечну відстань.
До речі, не обов’язково починати з глобальних проектів і відразу повністю змінювати своє життя. Можна почати з дрібниць.
Спробуйте одягнутися із заплющеними очима
Написати записку наосліп. Спробуйте передоручити частину рутинних справ лівій руці, якщо ви правша. І навпаки.
Їдьте на роботу новою дорогою, не включаючи навігатор.
Спробуйте зорієнтуватись самі. Коли ми робимо щось на автоматі, мозок не працює.
Почитайте книгу вголос. Комусь. Хоч кішці.
Спробуйте познайомитися з кимось на вулиці, розговорити незнайому людину. Згадайте, як легко ми це робимо у соціальних мережах.
Приходимо до когось на сторінку та починаємо спілкуватися.
Найкращий спосіб стимулювати роботу мозку – чинити опір рутині. Тут головне почати. Далі все піде само собою. І дуже скоро зі старої лінивої худоби мозок перетвориться на допитливу дитину, якій все цікаво і всього мало. Чим більше ви навантажуєте мозок, тим легше він переносить навантаження. Не бійтеся додати до португальської гітару, до гітари вишивання хрестиком. Самі не помітите, як навчитеся попутно укладати ламінат і складати вірші.
Хто багато знає та вміє, тому хочеться знати та вміти ще більше. Але не ставте за мету досягти у всіх своїх хобі вершин майстерності. Пам’ятайте, що коли почнеться процес полірування та шліфування, мозку стане нудно.
Ось тут, начебто, виникає протиріччя. У нашого покоління є якась настанова: якщо щось робити, то робити добре, якщо щось вивчати, то досконало. А тут виходить, вивчили 100 слів японською — починайте грати на гітарі; навчилися трьом акордам на відмінно, тепер йдіть і ліпіть із глини або танцюйте мілонгу.
Насправді жодної суперечності немає. Якщо ви хочете опанувати якусь майстерність досконало, то на це потрібно витратити тисячі годин практики без дурнів. А якщо вам потрібно просто тримати мозок у тонусі і не давати йому старіти — постійно пропонуйте йому якісь нові завдання. До речі, одне одному не заважає. Навпаки.
Інтенсивному вивченню якогось одного предмета ваші набіги на гітару чи живопис не завадять. Тільки допоможуть. Мозку потрібні перерви, перерви, перемикання з одного на інше.
Колись ми вважали, що працювати все життя на одному місці і пройти шлях від слюсаря до директора чи кур’єра до головного редактора — це правильно. Це мета, якої потрібно прагнути. А для чого? Щоб забезпечити собі тихе та спокійне існування на пенсії? Але пенсія – це не крапка. Це тільки кома!
