Таємниці мукачівського турула

Про американську мандрівку металевих пазурів і загадкове відновлення птаха-символа.

У 2008 році у Мукачівському замку – пам’ятці архітектури національного значення відкрили пам’ятник з птахом турулом на вершині. Згідно з офіційною версією, це було відновлення історичного пам’ятника, який стояв там з 1896 року і первісно був встановлений на честь 1000-ліття прибуття угорців у Карпатський басейн. Вважається, що турул – це тотемний символ давніх угрів, птах, який відіграв роль у народженні одного з давньоугорських вождів – Алмоша, привів предків угорців у Карпатський басейн. Він присутній у гербі трансільванського князівства, де символізує угорців. Саме слово – тюркського походження, означає «сокіл», «орел».

Як правило, туристам і відвідувачам замку розповідають саме таку версію, додаючи, що пам’ятку свого часу знищили чеська, а потім радянська влада. Однак мало хто знає, що символізує сучасний пам’ятник насправді, яка його справжня історія та які таємниці він зберігає. Про все це говоримо з істориком і краєзнавцем Йосипом Кобалем.

– Кому належить ідея встановлення пам’ятника в Мукачівському замку?

– Коли наближався ювілей 1000-ліття приходу угорців у Карпатський басейн, патріотично налаштована громадськість та уряд Угорщини хотіли відзначити цю дату різноманітними заходами й увіковічити її для майбутніх поколінь у формі різних пам’ятників, дошок, алей, громадських та освітніх будівель тощо.

Один з членів угорського парламенту, знаменитий історик куруців Калман Толі висунув ідею, спираючись на досвід зарубіжних країн, увіковічити «міленіум» пам’ятниками, пов’язаними з давньою історією Угорщини. Для цього він обрав дійових осіб і події приходу давніх угрів, описані угорським істориком Анонімом на початку ХІІІ століття. Суть ідеї така: у семи різних частинах Угорщини відповідно до сімох давньоугорських племен, прив’язуючись до описаних у Аноніма осіб та історичних місць, встановити там відповідні пам’ятники.

П’ять таких пам’ятників було заплановано встановити власне за межами проживання угорців, а два – всередині країни.  При чому Калман Толі заявив, що місця, де будуть встановлені ці пам’ятники, повинні відповідати головним воротам Угорщини, які пов’язують її з-за кордоном, знаходитися на стратегічних з військової точки зору магістралях, оскільки стратегічні напрямки з часом не змінюються.

Іншу важливу ідею, яку він заклав і представив парламентській комісії, було те, що ці пам’ятники повинні виражати і стверджувати угорську національну ідею, а також угорську державність, й, нарешті, ці пам’ятки повинні попереджати національні меншини, на території яких зведені, щоб вони завжди залишалися вірними Угорській державі, а тамтешнім угорцям давати надію на захист.

– Отже, мукачівський турул стоїть на цьому стратегічному напрямку?

– Так, Мукачево було обрано як  стратегічний пункт, своєрідні північні ворота Угорщини у напрямку Польщі (як варіант місця встановлення, розглядався також Ужгород). Автором мукачівського пам’ятника, як і всіх інших подібних пам’ятників був архітектор Дюла Берцік. Самого птаха виготовив з бронзи скульптор Дюла Безереді. Закладання наріжного каменя майбутнього пам’ятника відбулося у липні 1896 року, а офіційне відкриття – у травні 1897 року.

Символіка мукачівського турула, згідно з Калманом Толі, полягала у тому, що саме сюди угорські племена під керівництвом Арпада спустилися на Дунайську низовину, а шабля у дзьобі Турула вказувала на завоювання цієї території угорцями. Сам пам’ятник повинен був попереджати русинське населення Карпат залишатися вірними Угорській державі, а чужинцям вказувати, що це вже угорська земля.

– У яких інших місцях ще встановлені подібні пам’ятники?

– Для усіх основних національностей Угорщини були  встановлені свої пам’ятники. Для румунів і трансільванських сасів (німців) пам’ятник був встановлений біля міста Брашов на горі Ценк. Тут стояв угорський воїн із опущеною вниз шаблею. Він попереджав волохів (румунів) і сасів (німців), що вони живуть на території Угорської держави. З іншої сторони він застерігав Румунію про угорський державний кордон.

Так само були встановлені пам’ятники на території, заселеній словаками, сербами, й один пам’ятник присвятили західним воротам Угорщини і він символізував кордон з Австрією. Решта були встановлені на територіях, заселеній угорцями.

– Яка доля мукачівського турула?

– Доки пам’ятник знаходився на території Угорщини, його ніхто не чіпав. Але в 1919 році наш край під назвою Підкарпатська Русь відійшов до Чехословацької держави. Звичайно, у цій державі, яка була найдемократичнішою у тогочасній Європі, не могли залишити подібні пам’ятники з описаною вище символікою на своїх місцях, тому їх демонтували. Так само зробили з аналогічними пам’ятниками й інші держави – Румунія та Сербія.

Останнім був демонтований мукачівський турул. Тривалий час угорці поширювали думку, що мукачівського турула чехи скинули з гори і його потім привезли на територію Ужгородського замку. Насправді чеська влада виявилася більш культурною. Вони зняли могутнього птаха з обеліску й запропонували як історичну скульптуру музею ім. Т. Легоцького в Мукачеві. Але директор музею Йосип Янкович відмовився прийняти реліквію, посилаючись на відсутність місця для її зберігання (розмах крил птаха складав близько 5 м.). Після цього скульптуру залишили у верхньому замку.

Коли у 1938 році  Мукачево знову відійшло до Угорщини, то скульптура зберігалася у замку неушкодженою. Про це свідчать світлини, зроблені угорськими військовими  у цей час. Цікаво, що угорська влада не відновила пам’ятник на території Мукачівського замку і він дочекався приходу радянських військ у жовтні 1944 року.

– Як  поставилася до угорського символу радянська влада?

– Історія мукачівсьокго  турула у радянський час цікава і не до кінця з’ясована. Згідно з мукачівським краєзнавцем Бейлом Поповичем, який багато писав на цю тему, один мешканець Мукачева, імені якого він не називає, розповів, що коли в 1945 році у Мукачеві будували пам’ятник воїнам-визволителям, то офіцери і солдати, які брали у цьому участь, жили у будинку цієї людини і саме вони причетні до знищення пам’ятника. За розповіддю анонімного мукачівця,  турула спочатку розчленували, а потім грузовиком відвезли із замку у колишній Фрідішевський залізоплавельний завод, де його знищили, а з самого металу зробили 5-конечні зірки, які встановлювали на пам’ятниках воїнам-визволителям на території сучасного Закарпаття, а також колишньої Чехословаччини та Угорщини. Зокрема, така зірка була встановлена і на пам’ятникові воїнам-визволителям у центрі Мукачева.

– Розкажіть детальніше про пам’ятник воїнам-визволителям.

– У січні 1945 року Народна рада Мукачева оголосила конкурс на проект пам’ятника героям Карпат і загиблим партизанам. Його мали намір встановити на Червоній площі перед сучасним будинком мерії. Переможцю конкурсу було виплачено винагороду у сумі 5 тисяч пенгівів (у цей час на території так званої Закарпатської України все ще користувалися угорськими грошовими одиницями).

Будівництво пам’ятника розпочали у квітні під керівництвом Юсова С.А. Начальником  будівельних робіт був інженер-лейтенант П. Єршов. Провідним майстром будівництва був Г. Лангбауер. Відкриття пам’ятника відбулося 3 червня 1945 року у присутності 15 тисяч осіб.

Якщо правдиві свідчення згаданого мукачівця, то саме ці люди причетні до знищення мукачівського турула (директором Фрідішівського ливарно-механічного заводу у цей час був Е. Жупан).

– Чи збереглися якісь деталі мукачівського турула?

– Деякі кам’яні деталі пам’ятника 1896-97 років, зокрема, із барельєфами, збереглися на подвір’ї теж якогось мукачівця. Як пише Бейла Попович, частина кам’яних мурів пам’ятника пішла на будівництво пам’ятника воїнам-визволителям у Мукачеві, а інша потрапила аж в Ужгород. З неї нібито був збудований постамент до пам’ятника президенту Чехословаччини Томашу Масарику, встановленому у 1928 році.

Зрештою, виявилося, що мукачівцем, на дворі якого десятиліттями  зберігалися три кам’яні фрагменти основи турула був Шандор Пак. До речі, у нього ж таки збереглися пазурі бронзового турула, фото яких опублікував мукачівський краєзнавець.

– Як могли зберегтися ці пазурі?

– Річ у тім, що в 30-х роках один мукачівський журналіст і громадський діяч Оладар Возарі написав кілька статей, зокрема, про мукачівського турула, де зауважує, що жорстокі чехи відпиляли пазурі птаха, які вп’ялися у пам’яний постамент. Саме ці спилені пазурі зберіг житель міста Мукачево Шандор Пак.

– Що відомо про Шандора Пака та його родину?

– За даними місцевої та зарубіжної угорської преси та інтерв’ю членів родини, Шандор Пак у чехословацький період займався виготовленням надгробків, трун та наданням транспортних послуг. Женився на доньці колишнього російського царського офіцера. Сам був офіцром угорської армії.

Після приходу радянських військ у листопаді 1944 року, як і багато тисяч інших угорців, потрапив у спеціальні табори, звідки йому вдалося повернутися і продовжити свою діяльність у Мукачеві. Родина знаходилася під постійним наглядом КДБ. У Шандора було троє дітей, один із яких – відомий бізнесмен, меценат і колекціонер картин Міхая Мункачі – Імре у 1974 році виїхав у США.

У 1977 році туди виїхали й інші члени родини Пак, зокрема, й старший Шандор Пак. Там, за допомоги жінки Імре Пака, американки з роду Лінкольн, вони стали успішними бізнесменами, а коли розпався СРСР, проявили інтерес до Угорщини і своєї  маленької батьківщини – Мукачева. У Шандора Пака-старшого, як пише одна місцева угорська газета, були три великі мрії: щоб розпалася Радянська імперія, щоб зник комунізм як ідеологія і щоб відновилася Велика Угорщина. Тому родина займалася і політичними проектами. Серед іншого, Паки займалися і меценатством та підтримкою угорських організацій Закарпаття й Мукачева. Вони також намагалися відновити на Мукачівському замку пам’ятник турула. Це була ще одна мрія Шандора Пака-старшого.

До речі, він був почесним громадянином Мукачева і сьогодні одна з вулиць названа іменем Пака. Шандор прожив 104 роки і був похований на найбільшому православному цвинтарі в Америці.

– То як пазурі потрапили в Америку?

– Історія з цими бронзовими пазурями виглядає детективною. Адже фотографії турула 1938 і 1943 років показують, що чехи не зрізували пазурів, оскільки вони кріпилися не безпосередньо до кам’яної основи, а до сферичної півкулі. Отже, теза про зрізані пазурі не відповідає дійсності. Їх могли зрізати уже тільки в радянський час.

Залишається загадкою, хто це зробив, яким чином вони потрапили до Шандора Пака, і як вони десятиліттями зберігалися у тодішньому СРСР? Ще більшою таємницею є те, яким чином ці 40-сантиментрові фрагменти ніг турула могли бути вивезені до США?

– Коли і як був відновлений турул у Мукачівському замку?

– Ініціатрами відновлення пам’ятника була згадана родина Паків. Уже в 2007 році розпочалося будівництво основи майбутнього пам’ятника. У неї були вбудовані і три  кам’яні блоки, які зберігалися на родинному обійсті Паків у Мукачеві.

Архітектором пам’ятника був Олександр Андялоші. Відновити саму скульптуру було доручено скульптору Михайлу Беленю. Лиття здійснили в Києві, однак сама скульптура не відповідає усім деталям історичного турула, який колись стояв на цьому місці.

По-перше, у «старого» турула у дзьобі знаходилася шабля, про яку К. Толі казав, що це шабля вождя гунів Атілли. А в сучасного пам’ятника замість шаблі дволезий меч і знаходиться він не у дзьобі, а в пазурях птаха.

Висота усього первісного пам’ятника складала 33 метри, а сучасний височіє на 25 метрів.

Відрізняється також матеріал, з якого збудований фундамент і обеліск. Тобто насправді це не є точне відтворення давнього пам’ятника в замку.

– Як відбувалося відкриття пам’ятника?

– Встановлення цього пам’ятника уже в той час викликало неоднозначну реакцію серед громадськості краю. З одного боку, йшлося про пам’ятку архітектури національного значення (Мукачівський замок), де будь-які зміни повинні були узгоджуватися з Міністерством культури України.

З іншого боку, символіка пам’ятника теж викликала запитання. Річ у тім, що турул є багатоплановим символом. Його зображення використовували не тільки на пам’ятниках, але й у політиці (наприклад, як символ Ревізіоністської ліги Угорщини чи як емблему профашистських організацій тощо).

Символізм закладено навіть у вигляді самого турула, особливо, після падіння комуністичного режиму Угорщини.  Є три форми турула, які символізують три різні його функції. Є турул, який спостерігає: у нього голова здіймається високо над крилами, є турул, який захищає: у нього голова знаходиться на рівні крил, і є войовничий турул, у якого крила підіймаються вище голови. Саме войовничий турул знаходиться на обеліску в Мукачівському замку.

Тож встановити турула було не так просто. Історію отримання дозволу найвищого керівництва на відкриття пам’ятника розповів сам меценат Імре Пак. Так, у 2007 році у Мукачівському замку була організована виставка картин знаменитого художника Мігая Мункачі. На відкриття був запрошений і тодішній Президент України Віктор Ющенко. Саме тоді йому показали будівництво фундаменту майбутнього пам’ятника й розповіли поширену версію історії пам’ятника. Після цього, за словами Імре Пака, для встановлення пам’ятника уже не було перешкод.

Його відкрили у квітні 2008 року. З українського боку був присутній в.о. мера Мукачева Золтан Ленд’єл, з Угорської сторони – голова Християнсько-демократичної партії Угорщини Жолт Шем’єн. Звичайно, був присутній Імре Пак, член Ордена витязів, заснованого регентом Угорщини Міклошом Горті у 1920 році. До речі, за місяць до відкриття пам’ятника Віктор Ющенко у Нью-Йорку нагородив Імре Пака за заслуги у розвитку культури і збереженні пам’яток історії Орденом Ярослава Мудрого

– Цікаво, яка доля подібних пам’ятників, встановлених колись на території сучасних Словаччини, Румунії, Сербії?

– Пам’ятники, які колись були встановлені на честь 1000-ліття приходу угорців у Карпатський басейн, на територіях, які сьогодні входять до Румунії, Сербії, Словаччини, не відновлені. І це не дивно, адже жодна з цих країн не може дозволити  поновлення таких пам’ятників, які символізують Угорську державність, угорську владу і свою підлеглість цій владі. Тим більше, що два з них – сербський і словацький знаходилися на території сучасних столиць цих держав. Свого часу пам’ятники були знищені, при чому це відбулося ще раніше, ніж був знятий мукачівський турул.

Записала Наталія Толочко

Prozak

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *