…Едуард Тополя про «самовбивства» російських нуворишів
30 січня 2022 року в селищі Ленінське під Санкт-Петербургом було знайдено мертвим 60-річного Леоніда Шульмана, начальника транспортної служби «Газпром інвест». РІА «Новини» повідомило тоді, що при ньому виявлено передсмертну записку, і смерть розслідувалася як суїцид.
25 лютого, назавтра після вторгнення Росії в Україну, у цьому ж селищі, в гаражі свого будинку вартістю $500 000, було знайдено повішеним ще одного топменеджера «Газпрому» – Олександра Тюлякова. Повідомлялося, що і він наклав на себе руки й що незадовго до цього він був жорстоко побитий невідомими.
З цих двох «суїцидів» почалася епідемія загадкових смертей російських олігархів:
3 березня 66-річний російський мультимільйонер Михайло Вотфорд (уроджений Толстошея), який зробив капітал на нафті, був знайдений повішеним у гаражі його маєтку в графстві Сассекс, Британія;
24 березня власника медичної фірми «МедСтом» мільярдера Василя Мельникова, його дружину та двох синів знайшли мертвими у своїй квартирі в Нижньому Новгороді;
18 квітня колишній віцепрезидент Газпромбанку 51-річний Владислав Аваєв, його дружина та 13-річна дочка були знайдені мертвими в їхньому пентхаусі в Москві;
19 квітня в Іспанії, в саду своєї вілли на курорті Льорет-де-Мар, виявили повішеного Сергія Протосеня, 43-річного ексглаву газової компанії «Новатек». У спальнях їхньої вілли знайшли мертві тіла його дружини та 18-річної доньки, а поряд з тілом Сергія, який помер від удушення, лежали ніж та сокира. За версією слідства, Протосеня вбив свою сім’ю та вчинив самогубство.
У травні 43-річного мільярдера Олександра Суботіна, колишнього топменеджера компанії «Лукойл», знайшли мертвим у Митищах;
16 червня у Підмосков’ї, в елітному котеджному селищі «Балатон», було знайдено мертвим колишнього гендиректора оборонної компанії «Росозброєння» 64-річного Олексія Огарьова;
5 липня в Ленінградській області, в котеджному селищі «Морські тераси», 61-річний Юрій Воронов, гендиректор транспортної компанії «Астра-Шиппінг», яка займалася постачанням в Арктику обладнання Газпрому, було знайдено мертвим у басейні з вогнепальним пораненням голови.
У середині серпня у Вашингтоні (округ Колумбія, США) було виявлено тіло 52-річного Дена Рапопорта, латисько-американського мультимільйонера, який випав із вікна своєї квартири в розкішному багатоповерховому будинку. Рапопорт, який зробив мільйони в Росії, неодноразово критикував Володимира Путіна за вторгнення в Україну.
1 вересня з вікна шостого поверху Центральної клінічної лікарні при Управлінні справами президента Росії «випав» 67-річний Равіль Маганов, голова ради директорів та виконавчий віцепрезидент компанії «Лукойл», керівництво якої ще 4 березня, тобто на самому початку війни у Україні публічно виступило проти цієї «спецоперації». При цьому Телеграм-канал «ВЧК-ОГПУ» повідомив, що Равіль Маганов випав або вистрибнув з вікна ЦКЛ практично в той момент, коли в клініку для прощання з Михайлом Горбачовим, який помер напередодні, приїхав президент Путін!
Оскільки сорок років тому в романі «Червона площа» я досліджував загадкове «самовбивство» заступника голови КДБ СРСР Семена Цвігуна і відтоді вважаю себе великим докою в галузі криміналістики, у мене від вищеназваних новин засвербіли руки – я почав обмірковувати сюжет нового детективного роману «Друга фінансова спецоперація». Але написання будь-якого роману займає не менш як рік, облажатися з фабулою не хочеться і тому виношу свій задум на обговорення читачів «Континенту».
Проте спершу кілька базисних роздумів. Не можна не помітити, що епідемія цих самогубств збігається за часом із війною Росії в Україні. Але яке відношення спалах суїцидів російських нуворишів може мати до поразок чи уявних успіхів путінської армії? Наскільки я пам’ятаю, навіть коли за планом Барбаросса у фюрера все дійшло до Сталінграда та Курської битви, жодних суїцидів Круппів та Мессершміттів не спостерігалося. Масове самогубство високопоставлених німецьких чиновників було зафіксовано лише у квітні-травні 1945 року, коли Червона армія входила до Берліна і Лейпцигу. А до цього лише племінницю Гітлера Гелі Раубаль, яку було застрелено з пістолета фюрера після сексу з ним, поліція назвала самогубством. Як і німецьку кінозірку Ренату Міллер, яку знайшли мертвою після ночі, проведеної з фюрером.
Але в таку чорнуху, як сексуальні зв’язки російських самогубців із наступником Володимира Мономаха та Олександра Невського, сюжет свого роману я, звичайно, не заведу.
І, взагалі, під час розслідування самогубств перше правило будь-якого детектива говорить «йдіть за грошима». Однак і тут на нас чекає глухий кут – навіть якби ці смерті став розслідувати Тельман Гдлян чи інший слідчий з особливо важливих справ, вони б не знайшли зникненими жодної копійки з рахунків загиблих. Тобто загинули ці багатії аж ніяк не через свої гроші.
І тоді виникає версія “Другої фінансової спецоперації”. Пояснюю. Першою фінансовою спецоперацією я вважаю арешт М. Ходорковського 25 листопада 2003 року та чекістсько-путінське захоплення «ЮКОСу». Ефект цієї акції був приголомшливий – щоб уникнути аналогічної долі, всі російські олігархи, як люди з поняттям, відразу впали в ноги ново-кремлівському хану Володимиру і зобов’язалися 50% своїх доходів переводити в Акціонерний банк «Росія» Юрія Ковальчука, Миколи Шамалова та Геннадія Тімна.
Таким чином, зліт кремлівського авторитету від «Міші два відсотки» до «Володі п’ятдесят відсотків» був у наявності. Але хто, окрім Путіна та його зброєносців Ковальчука, Шамалова, Тимченка та Сечіна, який проковтнув «ЮКОС», стали тоді бенефіціантами тієї спецоперації? Що, окрім копійчаних подачок у вигляді квартир та мідяків на груди, отримали доблесні чекісти – реальні виконавці тієї акції? Адже з того часу, з 2003 року, окрім вірнопідданих донорів-мільярдерів першого призову в країні виросло ще 3120 мультимільйонерів і 297 000 доларових мільйонерів, ніяким княжим оброком неохоплених…
Гаразд, не буду нудити, переходжу до сюжету роману. Він починається з недільного візиту дуже доброзичливого офіцера КДБ-ФСБ до елітного селища Ленінського під Санкт-Петербургом, що належить вищому керівництву «Газпрому». Примітно, що, передбачаючи майбутнє країни, це керівництво не змінило назву селища.
Отже, не поспішаючи, статечно офіцер ФСБ обходить у Ленінському селищі один маєток за іншим і довірливо пояснює їх власникам, що у зв’язку з обставинами, що склалися на Донбасі (не все «пішло за планом»), батьківщина потребує їхньої допомоги. Мовляв, Служба економічної безпеки ФСБ, яка займається банками, та Управління протидії корупції президента РФ вірогідно знають про всі їхні доходи як у Росії, так і за кордоном. І СЕБ вимогливо просить половину цих коштів добровільно відправити в новий «Російський банк», що на вулиці Велика Луб’янка, 7.
Звісно, у січні та в лютому, навіть після другого самогубства у селищі Ленінське, газові та навкологазові нувориші «Газпрому» дуже мляво відгукнулися на заклик батьківщини про допомогу. Тим паче за адресою Велика Луб’янка, 7, виявилося лише відділення «Російського банку», а сам банк зареєстрований чи то в Киргизії, чи то Казахстані, і куди підуть гроші звідти не знає навіть сам Бортников. Проте відразу після загибелі мільярдера Василя Мельникова 24 березня і, особливо, після смерті 18 квітня всієї родини колишнього віцепрезидента Газпромбанку Владислава Аваєва необхідність термінової фінансової підтримки батьківщини все-таки дійшла до переляканої свідомості скнарів-багатіїв, і фінансове цунамі Луб’янського «Російського банку» відбулося.
Апетит, як відомо, приходить під час їжі. Випробувавши на периферійних васалах Газпрому прийоми зняття оброку, менеджери Другої фінансової спецоперації перенесли свою тактику на більшу рибу – власників «Новатека» і «Лукойлу», які, як ми пам’ятаємо, осудливо висловився про путінську спецоперацію в Україні. У зв’язку з чим і заходи залякування цих нафтогазових монстрів були обрані крутіше: 19 квітня у своїй іспанській квартирі Сергій Протосеня, ексглава «Новатека», «ножем і сокирою вбив свою дружину, дочку і себе», а у травні мільярдер Олександр Суботін, колишній топменеджер «Лукойлу», був знайдений мертвим у підвалі Митищенського шамана. І, нарешті, 1 вересня, спеціально під час одноосібного, тет-а-тет, прощання в ЦКЛ президента Путіна з його мертвим критиком Михайлом Горбачовим, менеджери Другої фінансової спецоперації піднесли Володимиру Володимировичу труп ще одного несхвальника – голови ради директорів «Лукойлу» Равіля Маганова , що випав з вікна лікарні.
Колега Борис Акунін, будь ласка, оцініть кіношність цієї сцени: у морзі ЦКЛ Володимир Путін стоїть біля труни М.С. Горбачова, і в цей час сюди ж, у морг, вкочують візок зі свіжим трупом.
Судячи з уже тритижневого затишшя в перегонах російських олігархів до петлі та відчинених вікон, Друга фінансова спецоперація досягла поставленої мети – тисячі російських доларових мультимільйонерів і мільйонерів, як справжні патріоти, цілком добровільно діляться тепер своїми доходами з владою. Але зізнаюся: я ще не вирішив, чия це акція – особисто путінська чи керівників Управління спецоперацій ФСБ, організована щодо забезпечення свого безбідного існування у разі поразки російської армії в Україні та краху путінського режиму. Зрештою, не слід вважати, що у стратегічному управлінні ФСБ сидять повні невігласи, які не знають, чим закінчилися для Росії перша війна з Японією та війна в Афганістані.
Таким чином, є два варіанти фабули роману, і тому, як говорили в закритій телепередачі «Що? Де? Коли?», прошу підказку зали.
Едуард Тополя
