Міф про братні народи. Ч. 02.
А це вже після червоного терору 20-х, Голодомору та сталінських репресій 30-х.
Просто факти:
Із записки Берії Молотову про підсумки боротьби з українським націоналістичним підпіллям у західних областях УРСР. 16 травня 1953 р.:
“3а період з 1944 по 1953 р. у західних областях України заарештовано, вбито та вислано до 500 тис. осіб, з них:
заарештовано за звинуваченням у приналежності до антирадянського націоналістичного підпілля – 103 003 чол. У тому числі було засуджено з утриманням у таборах та в’язницях – 82 930 чол.
Заарештовано за звинуваченням у шпигунстві, диверсіях, шкідництві, терористичних намірах, антирадянській агітації, пособництві та участі в каральних діях німецько-фашистських органів та військ під час окупації західних областей України – 31 464 особи. У тому числі було засуджено з утриманням у таборах та в’язницях – 26 787 чол.
Вбито, як учасників шпигунських терористичних груп націоналістичного підпілля — 153 259 чол.
Вислані з меж УРСР як посібники цих банд – 203 737 чол.
За три місяці 1953 року відділом військової цензури МВС УРСР було конфісковано по західних областях УРСР 31 695 внутрішньосоюзних та 194 590 адресованих за кордон листів, які містили невдоволення діями влади.
З 1718 професорів та викладачів 12 львівських вищих навчальних закладів до місцевої інтелігенції належать лише 320 осіб, решта є російськими чи уродженцями східних областей УРСР.
У переліку зазначених 12 вищих навчальних закладів міста Львова немає жодного директора з-поміж уродженців західних областей України; серед 25 заступників директорів цих інститутів лише одна людина є місцевим мешканцем.
У торговельно-економічному інституті всі 56 дисциплін викладаються російською. У лісотехнічному інституті із 41 дисципліни українською мовою викладаються лише 4; у сільськогосподарському інституті з 37 дисциплін – 5; у поліграфічному інституті з 39 предметів – лише 3; у педагогічному інституті із 37 дисциплін – українською мовою лише 7.
У більшості західних областей та районів партійні та радянські організації очолюються працівниками, відрядженими зі східних областей УРСР та інших республік Радянського Союзу.
З 1718 професорів та викладачів 12 львівських вищих навчальних закладів до місцевої інтелігенції належать лише 320 осіб, решта є росіянами чи уродженцями східних областей УРСР.
Приміром, письменник Лук’янович Д.Я. каже:
“Процес обрусіння проявляється у низці напрямів і ведеться дуже продумано і послідовно. Із західних областей виселили більшу частину її інтелігенції, виселили, переселили та продовжують переселяти дуже багатьох селян. Понад 90% всіх студентів, що закінчують ВНЗ, направляють на роботу у РРФСР та інші, а не залишають у Львові та західних областях… Так природно та непомітно відбувається її обрусіння. А, втім, воно здійснюється і на шкільній лаві: викладання ведеться майже виключно російською мовою. Навіть ті студенти, які налаштовані більш націоналістично, не знають нічого, та й не можуть знати про те, що український народ мав своїх видатних людей — вчених, героїв, письменників, художників та інших не лише в особі Котляревського, Шевченка, Франка, Коцюбинського, Лисенка, але й в особі багатьох інших письменників, поетів та науковців. Вчать лише біографії видатних російських людей, але не українців”.
Економіст Галушка, висловлюючи невдоволення «політикою обрусіння», заявив: “Все діловодство в господарських, особливо в торгово-кооперативних організаціях, ведеться російською мовою. Я бачу, що тут направлено до того, щоб ліквідувати все українське. Місцевим людям ходу не дають, хоча серед них є багато людей, які досвідчені та гідні займати керівні місця, ніж серед тих, хто їх займає».
МВС СРСР вживає необхідних заходів для розбудови оперативно-чекістської роботи органів МВС УРСР з метою ліквідації націоналістичного підпілля та припинення активних проявів шпигунсько-терористичних банд у західних областях України”.
До цього документа важко ще щось додати. Він достатньо красномовний.
