Немає меж, але є Бермудський трикутник. Цікаві факти про Саргасове море

З географічної точки зору Саргасове море не є морем, але воно настільки унікальне, що йому надали цей статус. Ця територія була відкрита Христофором Колумбом у 15 столітті, і вже тоді славилася незвичайними явищами.

Нет границ, но есть Бермудский треугольник. Интересные факты о Саргассовом море

Море без берегів

Це море, яке не схоже на всі інші моря нашої планети, адже воно не має чітких меж. Саргасове море – район круговороту вод в Атлантичному океані, обмежений чотирма течіями (Гольфстрім, Канарське, Північне Пасатне та Північно-Атлантичне).

Примерные границы Саргассова моряПриблизні кордони Саргасового моря

Оскільки океанічні кордони непостійні, те й море вважається безкраїм. Площа Саргасового моря також змінюється (від 6 до 7 млн км²) залежно від положення течій.

Море дуже глибоке (до 7 км) та прозоре (видимість може досягати 60 метрів).

Дивовижні властивості цієї частини Атлантичного океану настільки вразили вчених, що вони її відокремили та назвали Саргасовим морем.

Цікавий факт: Океанічні течії рухаються та огинають Саргасове море за годинниковою стрілкою, що змушує і його рухатися в такому напрямку. Цей процес настільки сильний, що призводить до підвищення рівня вод Саргасового моря більш ніж на 1 метр у порівнянні з поверхнею Атлантичного океану.

Місце загибелі кораблів

Саргасове море іноді називають «цвинтарем кораблів», адже зникло їх там чимало. Чому це відбувається?

Виділяють 2 основні причини:

1) Дуже рідкісні вітри. Багато вітрильних суден, потрапляючи у води Саргасового моря, просто не могли дочекатися сильних поривів вітру, щоб рухатися далі. Люди ставали заручниками цього місця на довгі місяці, доки не закінчувалися запаси води та їжі.

Непоодинокі випадки, коли команда влаштовувала бунт на кораблі. У результаті всі намагалися врятуватися на весельних човнах, але ця ідея часто була приречена на провал. У відкритому океані на човні доплисти до берега важко.

Местные водоросли опасны для мореплавателейМісцеві водорості небезпечні для мореплавців

2) Велика кількість водоростей, у яких кораблі могли буквально загрузнути. Запаси плавучої бурої водорості «саргасси» оцінюються в 4-11 млн тонн (!) Така велика кількість пов’язана з тим, що тут знаходиться зона сходження поверхневих теплих течій.

Саме Саргасове море надихнуло російського письменника Олександра Бєляєва на створення відомого роману «Острів загиблих кораблів».

Бермудський трикутник – це тут!

Напевно, ви чули про Бермудський трикутник, в якому часто трапляються таємничі зникнення морських і повітряних суден.

Бермудський трикутник – це район серед Саргасового моря з вершинами в Майамі, Пуерто-Ріко та Бермудських островах.

Найвідоміший випадок – тут зникли п’ять бомбардувальників-торпедоносців «Евенджер». Літаки злетіли 5 грудня 1945 з американської бази ВМС і не повернулися. Їхні уламки не були знайдені.

Бермудский треугольник на Google mapsБермудський трикутник на Google maps

Однак, за статистикою, на цій території зникнення суден відбуваються не частіше, ніж в інших районах Світового океану. Тож ніякої містики – “таємниці Бермуд” можна пояснити природними причинами.

До того ж тут складна для мореплавання кліматична зона.

Ця частина Атлантичного океану багата мілинами, тут часто зароджуються шторми, циклони та трапляються потужні підводні вири.

При цьому навігація тут досить активна – через цю ділянку проходять популярні водні та повітряні маршрути.

Дивовижна подорож вугрів

Води Саргасового моря – це єдине місце серед солоних океанічних вод, куди на розмноження припливають прісноводні риби.

Досягши дорослого віку, вугри з берегів Європи та Північної Америки збираються групами та починають рухатися до мети. Щоб потрапити в бажані води Саргасового моря, їм потрібно близько 3 місяців (!). За цей час вони долають відстань близько 6000 км. Там вони опускаються на глибину близько 1 кілометра, відкладають ікру та вмирають. З ікринок з’являються мальки, які підіймаються на поверхню і теплою течією Гольфстріму вирушають у далеку дорогу – Європу та США.

Там вугри дорослішають і цикл повторюється знову, рік у рік. Навіть попри те, що далеко не всі дістаються місця призначення.

Досі вчені не можуть дати точної відповіді, чому ж вугри вибирають для нересту такий складний та тривалий шлях.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *