Гіпотеза про тунель для міжзоряних подорожей. Що говорить наука про червоточини в космосі

Червоточини – гіпотетичний об’єкт у космосі, яким можна подорожувати у просторі, а й у часі.

Ідея червоточини, на цей час, це єдина надія людства на подорожі на великі відстані за розумний проміжок часу.

Вчені створюють масу гіпотез з урахуванням наукового фундаменту. Це різні висновки, наслідки, ігри розуму, що відштовхуються від вже накопичених знань.

І деякі з них – якщо виявляться правдою – можуть кардинально змінити наше уявлення про світ. І наше життя загалом.

Кротові нори можуть поєднувати далекі об’єкти у Всесвіті

Миттєві подорожі між двома далекими об’єктами у Всесвіті – чи можливе таке?

Червоточини – ці тунелі крізь простір фігурують у безлічі науково-фантастичних фільмів та книг. Адже гіпотетично через них можна здійснювати міжзоряні подорожі!

Широку популярність за межами наукової спільноти червоточина здобула після фільму “Зоряний шлях”.

Задовго до кіно це явище у фізиці відоме під терміном “кротова нора”. Кротові нори узгоджуються із загальною теорією відносності. Подорож через червоточину можлива за певних умов, які дає гравітація.

Для наочного пояснення, що таке червоточина, зазвичай використовують такий приклад.

Беремо лист і ставимо на ньому дві крапки у різних його кінцях. Питання – яка траєкторія буде найкоротшою?

Очевидно – пряма. Так! Але якщо ми живемо в так званому евклідовому просторі. Там, де паралельні прямі не перетинаються.

Але простір може змінюватися поблизу об’єктів із гігантською гравітацією. Тому більш простим може бути інший шлях – скласти лист навпіл і дві точки просто проткнути олівцем. Це і буде та сама червоточина.

Автор назви – астрофізик Джон Вілер – наводив своїм студентам приклад із яблуком та мурахою. Якщо яблуко проїдено хробаком наскрізь, то подорож мурашки буде набагато швидшою, ніж йти в обхід поверхнею. Саме ця аналогія призвела до появи терміна «червоточина».

Крапки з дуже великою гравітацією – такі, як масивні чорні дірки, можуть бути безпосередньо пов’язані одна з одною. Вони ніби стягують простір-час. І рух стає миттєвим.

Теоретично, через них можна подорожувати й в часі. Для цього потрібно, щоб один із входів у червоточину рухався відносно іншого з навколосвітньою швидкістю.

Якщо побудувати машину, яка зможе розганяти цей вхід, можна буде подорожувати в часі.

Червоточина з фільму “Інтерстелар”

Проте повернутися за часів, припустимо, князя Лаборця не вдасться. Максимум – у той час, коли було збудовано силову установку.

Щоб червоточини були стабільні, вони повинні складатися з так званої екзотичної матерії. Це речовина, основу якого лежать інші частки. Наприклад, замість електронів можуть бути мюони (частинки з таким же зарядом, але набагато більші). Екзотична матерія може мати незвичайні властивості – наприклад, при гравітації не притягуватись, а відштовхуватися.

Поки що вірогідних фактів існування кротових нір, на жаль, немає. Інакше вже давно б у кожній квартирі платника податків була б кротова нора.

Однак такі об’єкти цілком можуть існувати у Всесвіті. Згадайте хоча б чорні діри, існування яких також було передбачено лише на папері. Однак зараз знайдено достатньо практичних підтверджень, які перевели чорні діри з гіпотетичних у реальні об’єкти.

Не виключено, що наш Всесвіт пронизаний такими червоточинами. Визначити їх можна буде вже в недалекому майбутньому за допомогою детекторів гравітаційних хвиль нового покоління.

Звичайно, рано чи пізно ми навчимося будувати зорельоти для міжзоряних подорожей. Але такі польоти триватимуть десятки та сотні років. На момент приземлення вже зміняться покоління астронавтів.

А червоточини допомогли б суттєво прискорити наше вивчення космосу.