Вибрані цитати з книги Майкла Вінчі “Одноденна держава” – свідчення англійського очевидця про події Карпатської України”
Ми закінчили публікацію книгу англійського журналіста Майкла Вінчі “Одноденна держава” – свідчення англійського очевидця про Карпатську Україну”, яку можна прочитати на нашому сайті.
З даної книги ми вибрали ряд цікавих влучних цитат, які наочно демонструють політичну ситуацію в “одноденній державі” Карпатська Україна:
…Якраз перед самим Раховом ми проминули Думен, концентраційний табір Карпатської України — інституцію яка видається неминучою для однопартійної держави.
…Українська влада вирішила, що тут працює забагато чехів. Лікарі були змушені звільнити половину прекрасних медсестер — чешок за національністю, а натомість прийняти ненавчених і недосвідчених українських дівчат. Новобранки, — всі, як одна — палкі січовички, вміли досконало кричати «Слава Україні!», але не знали навіть, як правильно одягнути наволочку на подушку, не кажучи вже про те, як виміряти пацієнтові температуру.
…Я запитав його думку про теперішні часи. Він лише усміхнувся і далі перебирав свою вервицю.
…Навіть учителі-чехи признавалися мені, що більшість селян, багато з яких були практично неписьменними, голосували за «руський» (російську мову), думаючи, що вони голосували за «руську» (тобто за місцеву русинську мову).
…У Карпатській Україні завжди прокидаєшся через політику. У готелі в Хусті мене часто вночі будили, як правило, щосуботи,— і навіть крізь сон я міг почути з коридору й упізнати знайомий нетверезий діалог:
«Ти українець».
«Ні, я русин».
«Ні, ти українець,— так?!»
«Я русин».
«Облиш, ти українець».
Потім, нарешті, доносився заспаний втомлений голос:
«Добре, я українець».
…За час чеського правління країна розвинулася на триста відсотків, додав він. У часи угорського панування це була змарнована і пропаща земля. Саме чехи довели до ладу дороги, спорудили мости, навчили людей читати, побудували лікарні тощо. Я поцікавився, чи, на його думку, селяни схвально оцінюють діяльність чехів. Він вважав, що зовсім небагато селян відкрито схвалювали цю діяльність, але більшість із них була цілком і повністю задоволена чеським правлінням і не хотіла мати нічого спільного з новим рухом, що загрожував порушити усталений порядок.
….Половина населення села, що поблизу Хуста, в якому він служив душпастирем, ненавиділа нинішній режим. Селяни не почувалися українцями й жили в атмосфері постійного терору. Усього два тижні тому ввечері до нього в дім увірвалися двоє січовиків, витягли його з-за столу й запитали, хто він є. «Ти українець чи ні?» — сказали вони, а коли він заперечив та почав захищати свою політичну позицію, як виправдану, вони взялися йому погрожувати. Один із січовиків приставив йому револьвер до грудей і сказав, що рахуватиме до трьох, а потім стрілятиме. «Ти українець? Один, два …» — після чого другий січовик швидко підбив револьвер і сказав, що краще їм звідсіля забиратися геть і що вони розправляться з ним іншого разу. Вони вискочили на вулицю, а священник, за його словами, кинувся за ними услід. Вулицею у той момент ішов жандарм, і цих молодиків заарештували. Жоден з них не був місцевим мешканцем; один, як з’ясувалося, був емігрантом з Галичини, а другий походив з Ясіні. Люди в його селі, знову став наголошувати священник, вважають себе русинами. Вони вітають автономію, але хотіли б мати справжню автономію, а не таку, що означає передачу краю в руки терористичного правління невеликої банди українців. Коли я запитав, як вони голосуватимуть через три дні. то він відповів, що вони, річ ясна, не бажають голосувати за українців, але насправді ніхто не знає, що їм слід робити за нинішніх обставин.
…Чеський кореспондент, що прибув від однієї з провідних чеських газет, сказав, що стосовно Карпатської України в Празі відчувалося змішане почуття сорому та збентеженості; сорому — тому, що такий стан справ взагалі міг мати місце де-небудь у Чехословацькій республіці, а збентеженості — через те, що він фактично мав місце.
…Євреї досить добре пристосувалися до життя з українцями. Українець — повільна і нерішуча людина, для якої надзвичайно важка систематична робота,
…Страви були чудовими, і я почав усвідомлювати, що чим довше я перебував у Карпатській Україні,— тим більше мені подобалося все чеське.
…Відкликання Кляйса, здається, підтвердило, що на його батьківщині брав гору офіційний погляд, за якого Німеччина відкладала українське питання на турецький Великдень.
…Цей секретний комітет, що збирався раз на тиждень в Хусті, був найстрашнішою організацією в краї. Його члени, кожен з яких представляв один район, подавали звіти про загальну атмосферу та місцеві події, загострюючи особливу увагу на поведінці чехів та представників інших меншин.
…Львів переважно польське місто, а великі польські «острови» розкидані не лише на захід, а й далеко на схід від Львова.
…Головна проблема Карпатської України, сказав він, полягає в тому, що люди тут більше воліють говорити про високу політику, ніж працювати, а також в тому, що більшість лідерів приїхали з різних куточків сусідніх країн і жодного безпосереднього відношення до цього краю вони не мають.
…У кінці березня у Братиславі, я зустрів одного з найвищих українських діячів. Це був один із тих, хто емігрував до Карпатської України з інших країв. Отець Волошин зі своїми радниками в Хусті, — сказав він, — до останнього розраховували на підтримку Німеччини. Сам він, за його визнанням, перебуваючи в Німеччині в ті критичні дні та контактуючи з офіційними колами, ще десь за чотири дні знав, що мало відбутися. Коментуючи долю Карпатської України, він сказав:
