24 березня 1947 року – трагічна дата для Мукачівської греко-католицької єпархії – Мукачівський монастир був силоміць переданий православній церкві МП
24 березня 1947 р. на Закарпатті московити оточили й захопили монастир Василіян на Чернечій Горі біля Мукачева.
*****
Дня 22 березня 1947 р., пізно вночі, НКВД покликало до міського комітету головного настоятеля закарпатських василіян – о. Антонія Мондика та місцевого ігумена – о. Івана Сатмарія і домагались, щоб в імені всіх закарпатських ченців підписали заяву про перехід на православ’я. Вони ж однозначно заявили, що того ніколи не зроблять. Коли ж ніякі намови, обіцянки та погрози не помогли, то десь над ранком їх відпустили.
![](https://fenixslovo.com/wp-content/uploads/2021/03/2021-03-24-887.jpg)
Два дні згодом, саме під час вечері, Чернечу гору зі всіх сторін облягли моторизовані відділи тяжко озброєної міліції. До їдальні ввійшло кілька агентів НКВД і ще раз домагалися від вже згаданих настоятелів підписати заяву про перехід на православ’я, бо інакше монастир буде зліквідований, а всіх монахів вивезуть до концентраційних таборів. Як о. Мондик, так і о. Сатмарій ще раз рішуче заявили, що того ніколи не зроблять, хоч би їм довелось і вмерти. Коли ж командир НКВД казав відокремити настоятелів від решти монахів, о. Сатмарій ще встиг був до них промовити: «Нехай кожен з вас так поступить, як йому підкаже його власне сумління!» На те згаданий командир приступав до кожного монаха зосібна і намовляв їх, щоб рятували своє життя та підписали заяву про перехід на православ’я. Однак кожен з них переконано відмовився. Тоді усіх монахів, числом 32-ох, посадили до трьох вантажних автомобілів та в супроводі озброєної міліції вивезли до Свято-Михайлівського монастиря в Імстичові, Іршавського району, а Свято-Миколаївський монастир на Чернечій горі передали православним.
Зайнявши Свято-Миколаївський монастир на Чернечій горі, православні монахи негайно взялись до бібліотеки й спалили аскетичні твори та книжки релігійного змісту католицьких авторів. Ще того ж року, Свято-Миколаївський монастир передали православним монахиням. Їхнім духовним настоятелем став архімандрит Василій Пронін. І саме йому облвиконком поручив упорядкувати розкинену монастирську бібліотеку й архів. На основі списків арх. Проніна обласний комітет літом 1953 р. наказав вивезти й передати монастирську бібліотеку Ужгородському державному університету, а ввесь архівний матеріал перенести до обласного архіву в Берегові. Свято-Миколаївський монастир посідав також багатющу скарбницю давніх церковних пам’яток і реліквій. Теж і їх вивезено й приміщено у Краєзнавчому музею в Ужгороді.
Тим-то Свято-Миколаївський монастир на Чернечій горі біля Мукачева перестав фігурувати як культурний осередок закарпатських українців, а для греко-католиків від 1947 р. перестав бути їхнім релігійним і культурним центром.
Примітка. Мукачівський Свято-Миколаївський монастир був культурним осередком пудкарпатських русинів та культурним і релігійним центром Мукачівської греко-католицької церкви, яка в 1949 році була заборонена на території Закарпаття