Історичний нарис: Як Підкарпатська Русь стала Закарпатською областю УРСР, ч.9

24.12.202024.12.2020 fenixslovo 0 коментарів Закарпатська Україна, Підкарпатська Русь

Члени ЦК КПЗУ, парламенту і уряду Закарпатської України з преси і передач по радіо знали про прийнятих на Кримської конференції рішеннях і зрозуміли, чому не тільки Л. Мехліс і М.Селівановский, але навіть надіслані Москвою і Києвом консультанти, радники і фахівці раптом охолонули до них. Вони зрозуміли, що їх дії по захопленню в свої руки влади в одному з суб’єктів федеративної Чехословаччини суперечать нормам міжнародного права і кваліфікуються як дії військових злочинців. Тому було вирішено достроково себе амністувати. Народна Рада Закарпатської України від 9 лютого 1945 прийняла Декрет № 42 «Про амністію», яким амністувала «всіх громадяни Закарпатської України за всі кримінальні злочини, які ними були вчинені до 26 жовтня 1944 року, тобто до дня звільнення Закарпатської України».

Постановою уряду від 23 лютого 1945 року була затверджена «Положення про Державний нотаріат Закарпатської України».

Щоб народ не дізнався правди про розвиток в світі події, що стосувалися незаконного захоплення комуністами влади в Підкарпатській Русі – Карпатської України, НРЗУ Постановою від 2 березня 1945 року конфіскувала всі приватні друкарні і навіть бібліотеку «Підкарпатського Товариства Наук в Ужгороді».

З метою зміцнення суверенітету Закарпатської України її парламент (Народна Рада) прийняв серію відповідних Декретів і Постанов. Постановою «Про трудову дисципліну на підприємствах і установах Закарпатської України» від 5 березня 1945 заборонялося самовільно залишати роботу навіть в кооперативних і громадських організаціях під загрозою тюремного ув’язнення терміном від 2 до 4 місяців. Це мотивувалося «необхідністю забезпечення продукцією Закарпатської України військ Червоної Армії». У зв’язку з цим 17 березня 1945 року було прийнято Постанову «Про створення виправно-трудових установ».

Постановою від 6 березня 1945 року створено органи реєстрації актів цивільного стану Закарпатської України (РАЦСи). Декретом № 47 «Про сім’ю і шлюб» від 16 березня 1945 року передбачалося: «Шлюби іноземців між собою або з громадянами Закарпатської України, які полягають в межах Закарпатської України, слід здійснювати за законами Закарпатської України».

16 березня 1945 був прийнятий Декрет № 48 «Про матеріальне забезпечення інвалідів Вітчизняної війни». Ним передбачалося матеріальне забезпечення інвалідів війни та інших категорій громадян, які втратили членів сім’ї або стали інвалідами від німецько-угорських окупантів. В цей же день, 16 березня, був прийнятий Декрет № 49 «Про соціальне страхування робітників і службовців». Він встановлював: загальні правила страхування для всіх осіб найманої праці і створював органи соціального страхування; правила надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, народження дитини, поховання, безробітним; пенсії по інвалідності та старості.

5 квітня 1945 року було прийнято Постанову «Про організацію прикордонної охорони Закарпатської України».

Парламент НРЗУ 20 квітня 1945 року прийняв Декрет № 53 «Про встановлення державних і місцевих податків і зборів», а також Декрет №59 «Про державний бюджет Закарпатської України».

Для втілення в життя згаданих та інших Декретів і постанов у галузі державного будівництва були потрібні відповідні фахівці. Оскільки місцеві фахівці навчалися в чехословацьких і угорських навчальних закладах, в яких марксизм-ленінізм, політична економія або атеїзм не були предметом вивчення, то «буржуазні» фахівці для будівництва суверенної Закарпатської України радянського зразка, до того ж не є членами комуністичної партії, не годилися. Тому Народна Рада 27 березня 1945 прийняла Постанову “Про утворення 3-місячних курсів з підготовки кадрів Закарпатської України» на 120 чоловік. Ще 5 грудня 1944 був прийнятий Декрет № 16 «Про організацію вищих шкіл в Закарпатській Україні». Він передбачав «організувати на території Закарпатської України Державний Університет, Лісовий і Агрономічний інститути».

24 квітня 1945 року Народна Рада (уряд) прийняла Постанову «Про затвердження структури і штатів окружних, міських і сільських Народних Комітетів», а також Постанову «Про відкриття курсів з перепідготовки та підготовки вчителів».

Борьба за Закарпатье: Фашисты против ОУН* — Мукачево. 30 роки минуло століття

Народна Рада вирішувала і інші проблеми загальнодержавного значення в галузі медицини, освіти, культури і т.д.

Постановою від 5 березня 1945 року був створений Народний театр Закарпатської України.

Постановою від 26 червня 1945 року було відкрито школу драматичного мистецтва, а Постановою «Про організацію Державної фельдшерсько-акушерської школи в Ужгороді» від 3 травня 1945 року було відкрито ця школа.

На підставі Постанови від 26 липня 1945 року з 1 серпня 1945 року почала працювати школа мистецтв, скульптури і художніх ремесел.

Не залишалися без уваги і інші, життєво важливі питання суверенної держави, включаючи ідеологічні.

Щоб забезпечити міське населення харчовими продуктами, Народна Рада 27 липня 1945 прийняла серію Декретів за №№ 63, 64, 65, 66, 67 і 68 «Про обов’язкове постачання (відповідно картоплі, м’яса, зерна, сіна, молока і вовни – авт.) державі сільськими господарствами Закарпатської України».

Для примусового переходу греко-католицьких громад в православ’я Народна Рада 20 квітня 1945 прийняла Декрет № 54 «Про користування церковним майном». Ним передбачалося, що після того, як 2/3 членів греко-католицької церкви перейде в православ’я, все церковне майно переходить у власність православних. Щоб прискорити процес цього переходу, Постановою від 25 липня 1945 року встановлювалося «виняткове застосування назви “православний” замість “грекосхідний”», тобто греко-католицький.

Отже, Закарпатська Україна створювалася як суверенна держава з усіма необхідними державними надбудовами, властивими в той час і в тих військових умовах суверенної держави, залежної від присутності окупаційної армії чужої країни.

Генерали Л. Мехліс і М. Селівановский організували в словацькій Пряшівській Русі агітацію і конкретні дії, спрямовані на її приєднання до Закарпатської України.

Щоб уряд Е. Бенеша після війни не відмовився від своєї згоди на приєднання Підкарпатської Русі до Радянської України, Політуправління 4-го Українського фронту організувало й 1 березня 1945 провело в словацькому місті Пряшів з’їзд делегатів створених ним Народних комітетів. На цьому з’їзді, що проходив за розробленим Політуправлінням сценарієм, Пряшівська Русь була проголошена незалежною державою під назвою Пряшівська Україна. Цей з’їзд одноголосно проголосував за обрання членів парламенту Пряшівської України, який назвали Українська Народна Рада Пряшівщини (УНРП).

Головою Президії УНРП був обраний В. Караман, а його заступником – І. Рогаль-Ільків. До складу уряду УНРП був обраний І. П’єщак, міністр першого уряду Підкарпатської Русі, очолюваного А. Бродієм.

З’їзд уповноважив членів УНРП домогтися приєднання Пряшівської України до Закарпатської України і делегувати своїх представників до складу уряду Закарпатської України: І. П’єщака та інших.

Про цю акцію 4-го Українського фронту дізнався Чехословацький Уряд в Лондоні і дуже насторожився.

Чеські Судети і чимала територія Словаччини в березні 1939 року відійшли до Німеччини та Угорщини, а Радянський Союз ще до звільнення Чехословаччини розпочав акцію по приєднанню Пряшівської Русі до Закарпатської України. В результаті від довоєнної Чехословаччини після війни може мало що залишитися. Тому Е. Бенеш 21 березня 1945 прибув до Москви на переговори зі Сталіним, але був прийнятий тільки В. Молотовим, міністром закордонних справ Радянського Союзу. Вони домовилися про те, що Чехословаччина після війни поступається Підкарпатською Русю Радянській Україні з умовою, що Радянський Союз негайно припиняє акцію по приєднанню Пряшівської Русі до Закарпатської України.

Це дало Народній Раді Закарпатської України привід для проведення акції по приєднанню прикордонних земель Угорщини, на яких проживали етнічні русини. Однак для цього потрібна була армія, здатна не тільки зайняти, а й відстояти цю територію Угорщини. Тому було прийнято рішення про об’єднання Народної дружини (армії) і Народної міліції. З цією метою 26 березня 1945 року було прийнято Постанову «Про об’єднання і координації оперативних дій Народної міліції і Народної дружини і створення Управління внутрішніх справ Закарпатської України». Керівником цього управління був призначеного громадянина СРСР О. Тканка, полковника Червоної армії, який став одночасно заступником міністра внутрішніх справ і державної безпеки Закарпатської України. Замість нього начальником штабу Народних дружин був призначений капітан Червоної армії С. Маріненко, а заступником начальника цього штабу капітан Червоної Армії І. Прищепа.

Наприкінці березня 1945 року І. Туряниця, І. Ваш і О.Тканко провели нараду з керівниками Народних дружин, міліції та прикордонної охорони, особовий склад яких був задіяний в санкціонованій Л. Мехлісом операції по захопленню русинської території Угорщини. Увечері того ж дня на територію Угорщини проникли спецгрупи, які обрізали телефонний зв’язок сіл Барабаш, Геленеш, Вамошатья, Тіссаосонь, Тіссакеречень, Лонья, Берегдароц, Берегшурань, Гейгеругорія, Гулачі, Тарпа з їх окружними центрами.

Потім в ту ж ніч в ці села увійшли озброєні загони дружинників, міліції та прикордонної охорони Закарпатської України. Розбудили старост цих сіл та оголосили їм, що в зв’язку з приєднанням їх сіл до Закарпатської України вони перестали бути старостами. Вранці про це ж оголосили жителям згаданих сіл і повідомили, що їх села увійшли до складу Закарпатської України.

Далі буде

Петро Годьмаш