ЛЕОНАРДО ДА ВІНЧІ – маг, геній, супермен

Красень хлопчик, що вирізнявся при цьому незвичайним розумом і привітним характером, одразу став загальним улюбленцем і улюбленцем у домі батька. Цьому частково сприяла та обставина, що перші дві мачухи Леонардо були бездітними.

Третя дружина П’єро, Маргарита, вступила в будинок батька Леонардо, коли її знаменитому пасинку було вже 24 роки. Від третьої дружини сеньйор П’єро мав дев’ять синів і двох доньок, але ніхто з них не відзначався “ні умо, ні мечем”.

1466 року, в 14-річному віці, Леонардо да Вінчі вступив учнем до майстерні Вероккьо. Дивно: 20 років від роду він був уже проголошений майстром. Леонардо брався за багато предметів, але, почавши вивчати їх, скоро кидав. Можна сказати, що найбільше він навчався у себе самого. Не оминув своєю увагою і музику, досконало опанувавши гру на лірі.
Сучасники згадують, що він “божественно співав свої імпровізації”. Одного разу навіть сам виготовив лютню особливої форми, надавши їй вигляду кінської голови й багато прикрасивши сріблом. Граючи на ній, він настільки перевершив усіх музикантів, які зібралися при дворі герцога Людовіко Сфорца, що “зачарував” його на все життя.
Леонардо, здається, не був дитиною своїх батьків, не був він флорентійцем та італійцем, та й чи був він земною людиною?

ДЖОКОНДА (МОНА ЛІЗА)
Цей супергеній початку італійського Відродження настільки дивний, що викликає у вчених не просто здивування, а майже благоговіння, змішане з розгубленістю. Навіть загальний огляд його можливостей шокує дослідників: ну не може людина, нехай вона хоч сім п’ядей у чолі, бути одразу геніальним інженером, художником, скульптором, винахідником, механіком, хіміком, філологом, вченим, провидцем, одним із найкращих свого часу співаків, плавцем, творцем музичних інструментів, кантат, наїзником, фехтувальником, архітектором, модельєром і т.д. Вражають і його зовнішні дані: Леонардо був високий, стрункий і такий прекрасний обличчям, що його називали “ангелом”, при цьому надлюдське сильний (правою рукою — бувши лівшею! – міг зім’яти підкову).

Водночас його менталітет здається нескінченно далеким не тільки від рівня свідомості сучасників, а й від людського взагалі. Леонардо, наприклад, повністю контролював свої почуття, практично не виявляючи емоцій, характерних для звичайних людей, завжди зберігав напрочуд рівний настрій. Ба більше, вирізнявся якимось дивним холодом байдужості. Він не любив і не ненавидів, а розумів, тому не тільки здавався, а й був байдужим до добра і зла в людському сенсі (допомагав, наприклад, завоюванням жахливого Чезаре Борджіа), до потворного й прекрасного, які з однаковим інтересом вивчав як щось дане, зовнішнє. Нарешті, за свідченням сучасників, Леонардо був бісексуалом. Сьогодні важко точно судити, чому він спершу “вивчав” науку кохання з флорентійськими пані, які мліли від цього красеня й розумника, а потім зосередився на гомосексуальних стосунках. Існує документ-донос, у якому саме да Вінчі звинувачується в забороненому тоді гомосексуалізмі. Анонім звинувачує його та ще трьох чоловіків в активній содомії над таким собі Джакопо Салтареллі, 17 років, братом ювеліра.

МАДОННА ЛИТТА

Їм усім загрожувало покарання — смерть на багатті. Перше засідання відбулося 9 квітня 1476 року. Воно нічого не дало: суд вимагав доказів, заявлених свідків; їх не було. Суд перенесли на 7 липня. Нове розслідування — і цього разу остаточний виправдувальний вирок. Проте, коли Леонардо став майстром, він оточив себе писаними, небездарними красунями, яких брав в учні. Фрейд вважає, що його любов до них була суто платонічною, але ця думка здається безперечною далеко не всім.
Чи був він людиною? Здібності та можливості Леонардо були, безсумнівно, надприродними. Наприклад, у “Щоденниках” да Вінчі є начерки птахів у польоті, для виконання яких необхідно було мати у своєму розпорядженні щонайменше матеріали сповільненої кінозйомки! Він вів дуже дивний щоденник, звертаючись у ньому до себе самого на “ти”, віддаючи розпорядження й накази собі, як слузі або рабу: “накажи показати тобі…”, “ти маєш показати у своєму творі…”, “накажи зробити дві дорожні сумки…”. Складається враження, що в да Вінчі жили наче дві особистості: одна — всім відома, доброзичлива, не позбавлена деяких людських слабкостей, та інша — неймовірно дивна, потайлива, нікому не відома, що командувала ним та розпоряджалась його вчинками.

МАДОННА З ГВОЗДИКОЮ

До всього іншого да Вінчі мав здатність передбачати майбутнє, яка, можливо, навіть перевершувала пророчий дар Нострадамуса. Його знамениті “Пророцтва” (спочатку — серія записів, зроблених у Мілані 1494 року) малюють страхітливі картини майбутнього, багато з яких або вже були нашим минулим, або зараз є нашим сьогоденням. Судіть самі: “Люди розмовлятимуть один з одним із найвіддаленіших країн і один одному відповідатимуть” – йдеться, безсумнівно, про телефон. “Люди ходитимуть і не рухатимуться; говоритимуть із тим, кого немає, чутимуть того, хто не говорить” – телебачення, запис на магнітофон, відтворення звуку. “Люди… будуть власною особою миттєво розбігатися по різних частинах світу, не рухаючись з місця” – передача телезображення.

ПРЕКРАСНА ФЕРРОНЬЄРА

“Ти побачиш, як ти падаєш із великих висот без жодної шкоди для тебе” – очевидно стрибки з парашутом. “Будуть загублені незліченні життя, і в землі будуть зроблені незліченні дірки” – тут, найімовірніше, провидець говорить про вирви від авіабомб і снарядів, які справді занапастили незліченні життя. Леонардо навіть передбачав подорожі в космос: “І багато наземних і водяних тварин піднімуться між зірок…” – запуск живих істот у космос. “Численні будуть ті, у кого будуть забрані їхні маленькі діти, яких будуть свіжувати і найжорстокішим чином четвертувати!” – прозора вказівка на дітей, частини тіла яких використовують у банку органів.

МАДОННА БЕНУА
Леонардо практикував спеціальні психотехнічні вправи, що сягають езотеричних практик піфагорійців і… сучасної нейролінгвістики, щоб загострити своє сприйняття світу, поліпшити пам’ять і розвинути уяву. Він ніби знав еволюційні ключі до таємниць людської психіки, ще далеко не реалізованої й в сучасній людині. Так, один із секретів Леонардо да Вінчі полягав в особливій формулі сну: він спав по 15 хвилин кожні 4 години, скорочуючи в такий спосіб свій добовий сон з 8 до 1,5 години. Завдяки цьому геній економив одразу 75% часу сну, що фактично подовжило його життя з 70 до 100 років! В езотеричній традиції аналогічні методики відомі з незапам’ятних віків, але їх завжди вважали настільки секретними, що, як і інші психо- та мнемотехніки, ніколи не оприлюднювали.

Винаходи й відкриття да Вінчі охоплюють усі галузі знання (їх понад 50!), повністю передбачаючи основні напрямки розвитку сучасної цивілізації. Розповімо лише про деякі з них. 1499 року Леонардо для зустрічі в Мілані французького короля Людовика XII сконструював дерев’яного механічного лева, який, зробивши кілька кроків, розорював свою грудну клітину і показував нутрощі, “заповнені ліліями”. Учений є винахідником скафандра, підводного човна, пароплава, ластів. У нього є рукопис, у якому показується можливість занурення на велику глибину без скафандра завдяки використанню особливої газової суміші (секрет якої він свідомо знищив). Щоб її винайти, необхідно було добре розумітися на біохімічних процесах людського організму, які абсолютно не були відомі на той час!

МАДОННА З ВЕРЕТЕНОМ

Це він першим запропонував встановлювати на броньованих кораблях батареї вогнепальних гармат (подав ідею броненосця!), винайшов вертоліт, велосипед, планер, парашут, танк, кулемет, отруйні гази, димову завісу для військ, збільшувальне скло (за 100 років до Галілея!). Да Вінчі винайшов текстильні машини, ткацькі верстати, машини для виготовлення голок, потужні підіймальні крани, системи осушення боліт за допомогою труб, аркові мости.

Він створив креслення воріт, важелів і гвинтів, призначених підіймати величезні тяжкості, — механізми, яких не було в його час. Вражає те, що Леонардо докладно описує ці машини та механізми, хоча їх і неможливо було зробити на той час через те, що тоді не знали кульковальниць (але сам Леонардо знав це — зберігся відповідний малюнок). Іноді здається, що да Вінчі просто хотів дізнатися якомога більше про цей світ, колекціонуючи інформацію. Що він із нею робив? Навіщо вона йому була потрібна в такому вигляді й в такій кількості? Відповіді на це запитання він не залишив.

МАДОННА З НЕМОВЛЯМ (КОЛО ДА ВІНЧІ)

Дивним чином навіть заняття Леонардо живописом здаються з часом все менш і менш значними. Не говоритимемо про його шедеври, відомі всьому світу, скажемо тільки про один дивовижний малюнок, що зберігається у Віндзорі, на якому зображена якась неземна істота. Риси обличчя цієї істоти пошкоджені від часу, але можна вгадати їхню вражаючу красу. У цьому малюнку привертають увагу величезні й дуже широко розставлені очі. Це не помилка художника, а свідомий розрахунок: саме ці очі справляють паралізуюче враження.

Заведено вважати, що це зображена художником Беатріче великого поета Данте, але земні жінки анатомічно не бувають такими…
У Королівській бібліотеці Турина зберігається знаменитий автопортрет Леонардо да Вінчі – “Портрет самого себе в похилому віці”. Він не датований, але, як вважають експерти, був написаний близько 1512 року. Це дуже дивний портрет: не тільки глядач у різних ракурсах сприймає вираз і риси обличчя Леонардо абсолютно по-різному, а й фотографії, зроблені навіть із невеликим відхиленням камери, показують різну людину, яка то меланхолійна, то зарозуміла, то мудра, то просто нерішуча, то постає старезним старим, змученим життям тощо.

Більшості людей геній відомий як творець безсмертних художніх шедеврів. Але його найближчий друг Фра Пієтроделла Новеллара зауважує: “Заняття математикою настільки віддалили його від живопису, що один тільки вигляд пензля приводить його в сказ”.
І ще він був прекрасним фокусником (сучасники говорили відвертіше – маг). Леонардо міг викликати з киплячої рідини багатобарвне полум’я, вливаючи в неї вино; легко перетворював біле вино на червоне; одним ударом ламав палицю, кінці якої були покладені на дві склянки, не розбивши жодної з них; наносив на кінець пера трохи своєї слини – і напис на папері ставав чорним. Дива, які показував Леонардо, настільки вражали сучасників, що його всерйоз підозрювали в тому, начебто він служив “чорній магії”. До того ж біля генія постійно перебували дивні, сумнівної моральності особистості, на кшталт Томазо Джованні Мазіні, відомого під псевдонімом Зороастр де Перетола, – механіка, ювеліра й водночас адепта таємних наук.

До самої смерті да Вінчі був надзвичайно активний, багато їздив. Так, з 1513 до 1519 року він поперемінно жив у Римі, Павії, Болоньї, Франції, де й помер, за переказами, 2 травня 1519 року на руках короля Франциска I, просячи прощення в Бога і людей, що “не зробив для мистецтва всього, що міг би зробити”.
Леонардо да Вінчі заведено вважати одним із геніїв італійського Відродження, що й віддалено не відповідає істині.

Він унікальний: ні до нього, ні після в історії не існувало подібної людини, геніальної в усьому! Ким же він був?

У цьому й полягає найбільша загадка. Одні сучасні дослідники вважають Леонардо посланцем інопланетних цивілізацій, інші – мандрівником у часі з віддаленого майбутнього, треті – жителем паралельного, розвиненішого за наш, світу. Здається, останнє припущення є найбільш правдоподібним: надто добре знав да Вінчі мирські справи і прийдешнє, що чекає на людство, яке його самого мало турбувало…