Помер відомий карпаторусинський та чеський історик Іван Поп

З великою скорботою повідомляємо про сумну новину з Чехії. На 86 році життя помер русинський і чеський історик Іван Іванович Поп. Народився 26 травня 1938 року в селі Страбичово, Мукачівський округ, Підкарпатська Русь (Чехословацька Республіка), залишив нас 14 вересня 2023 року у місті Хеб, Карловарський край, Чехія.

Іван Іванович ПОП був корифеєм правдивої історії про наш край. Його дослідження, наукові роботи та публікації збагатили наші знання про минуле Срібної Землі. Велика його роль у формуванні нинішньої русинської культури.

Ця втрата  не лише  для історичної науки, а й для всього русинського народу..

У 1955—1960 роках навчався в Ужгородському університеті, на історичному факультеті, звідки був виключений. У 1963–1966 рр. навчався в аспірантурі Інституту слов’янознавства і балканістики АН СРСР (Москва). Закінчивши навчання, з 1967 по 1992 рік працював у цьому інституті, де захистив 1966 року кандидатську дисертацію, а 1988-го — докторську. У 1988—1992 роках був головним редактором журналу «Советское славяноведение» («Радянське слов’янознавство»). Переїхавши з Москви в Ужгород, у 1992—1994 роках обіймав посаду професора історії в Ужгородському університеті та директора новоствореного Інституту карпатознавства. Зробив вагомий внесок у відновлення і розвиток русиністики (Karpatho-Ruthenica) на території Підкарпатської Русі. У 1994 році емігрував до Чехії.

Лауреат премії Schola Ludus за педагогічну майстерність (Чехія-ФРН, 1998), премії і медалі ім. Антонія Годинки (Угорщина, 2009) за видатні досягнення в справі збереження русинської культури, науки, традицій і материнської мови (2009).

Виступав з критикою пропозицій про зближення карпаторусинської мовної норми з російською мовою і в цілому проти русифікації:

Я 30 років прожив в серці Росії, Москві, але росіянином від цього не став, а можливо, саме тому і не став, що чітко бачив абсолютно особливий російський менталітет, який ніяк не співвідноситься з нашим русинським. Абсолютно відмінне розуміння ними, росіянами, своїх національно-державних завдань, масштабних, можна сказати — планетарних. Наші регіональні, середньоєвропейські інтереси вони зрозуміти не можуть не в силу якоїсь злої волі, а через своє загальноконтинентальне, світове положення. Наш рідний край, Підкарпатська Русь, був для них — і залишається зараз для України — тільки вигідним стратегічно-геополітичним плацдармом за карпатськими перевалами, в Центральній Європі. Адже відомо їхнє, росіян, визначення нашого краю: “все тут добре, тільки місцевих забагато!»

Іван Поп — автор також близько 200 статей зі славістики, ряду монографій і енциклопедій. Публікувався російською, русинською, українською, англійською, французькою, німецькою,

 словацькою та чеською мовами.

• В горах и долинах Закарпатья. Москва: Искусство, 1971. (серія «Дороги к прекрасному»). (У співавторстві).
• Чехословацко-венгерские отношения, 1935—1939. Москва, 1972.
• Чехословакия — СССР, 1941—1947. Москва, 1990.
• Искусство Чехии и Моравии IX — начала XVI века. Москва, 1978.
• Ужгород-Мукачево. (англійською та французькою мовами). Москва, 1987, у співавторстві.
• Краткая история Чехословакии. Москва, 1988, у співавторстві.
• Энциклопедия Подкарпатской Руси.Ужгород, 2001, у співавторстві.
• Енциклопедія історії і культури Підкарпатської РусиТоронто, 2002, Ужгород, 2011, англійською і українською мовами, у співавторстві з Полом Робертом Магочі)
• Pop, Ivan. Malé dejíny Rusínov. Vydalo Združenie inteligencie Rusínov Slovenska. Bratislava, 2011. ISBN 978-80-970354-4-0

Іван Поп назавжди залишиться в наших серцях та пам’яті.

Вічна пам’ять великому русинському історику!

Його спадщина буде жити, як важливе історичне джерело для робіт  молодих істориків та тих русинів, які хочуть знати правдиву історію свого краю.