Що приховували про московську Олімпіаду-80
Влітку 1980 року Радянський Союз приймав Олімпійські ігри. Ніколи раніше в Східній Європі не проводилося таких іменитих змагань. Звичайно, всі кошти були кинуті на організацію заходу такого рівня. Але, як це часто буває, на заваді стала політика.
Вступ радянського військового контингенту в Афганістан послужив приводом для бойкоту ігор іноземцями, а найвідповідальніший етап підготовки проходив в складних умовах радянсько-американського протистояння. Попри високу напругу, жодного надзвичайного інциденту не сталося, а Олімпіада-80 залишилася в історії однією з найбільш високоорганізованих і мирних.
Геополітична напруженість і машина КДБ в дії
Олімпіада-80 проходила у розпал холодної війни, і сторони потенційно могли використовувати будь-яку можливість, щоб завдати шкоди один одному. Причому шансів на саботаж у Заходу було набагато більше — Союз, зайнятий підготовкою до Олімпіади, був зручною мішенню для підриву своєї репутації. Безпека не тільки жителів міста, а й гостей опинилася під загрозою. Тому наріжним каменем для радянського керівництва був порядок і спокій, які вони зобов’язалися забезпечити за всяку ціну.
Москва ще пам’ятає Мюнхен 1972 року, коли в розпал спортивної події терористи знищили частину ізраїльської спортивної групи. Розвідка повідомляла, що іноземні спецслужби розробляють міжнародні туристичні канали для антирадянських дій, щоб все підозріле було миттєво нейтралізовано. Комітет державної безпеки не пустив на територію Країни Рад тисячі іноземців, за словами силовиків, які становлять найменшу небезпеку. При Управлінні внутрішніх справ Мосміськвиконкому з’явився міліцейський спецпідрозділ підготовлених бійців на випадок запобігання найскладніших надзвичайних ситуацій. Були організовані найсуворіші записи зберігання будь-якої зброї й вибухівки.
На момент проведення Олімпіади передбачалося перевіряти вміст всіх посилок працівникам зв’язку, а в пунктах огляду багажу з’явилися рентгенівські й металошукачі. Олімпійські сертифікати видавалися спеціальними захисними засобами, а перевірка громадян, які брали участь в організації та обслуговуванні Ігор, проводилася з особливою пристрастю.
Договір зі злодіями в законі й висилка зайвих людей на 101-й кілометр
Напередодні Олімпіади чиновники поставили перед московською міліцією завдання приструнити кримінальний світ. Навіть самий не шкідливий кишеньковий злодій не мав права псувати враження іноземців від відвідування столиці. Партійне керівництво вимагало очистити Москву не тільки від кримінального елементу, а й від бомжів, фарцівників, повій, божевільних. І правоохоронні органи впоралися з цим на «п’ять». Правда, були прийняті найрадикальніші заходи. За один день за ґратами опинилися понад тисячу різнорівневих злочинців, а операція «Арсенал» вилучила всю вогнепальну зброю.
Зібрані в Москві керівники злодіїв були доставлені в МВС і їм пред’явили їм безапеляційну вимогу будь-якими способами забезпечити повний порядок під час Олімпійських ігор. З представниками дрібних злочинів поводилися менш чемно. Понад 10 000 фарцівників і спекулянтів понесли важку адміністративну відповідальність перед Олімпіадою, що виглядало як попередження: «Буде гірше!». Восени 1979 року в результаті операції «Нічна Москва» столиця була очищена від таксистів-нелегалів. Агресивно налаштовані психічно хворі люди були ізольовані, а жебраки, цигани, злочинці й повії змушені були виїхати на 101-й кілометр. Можливості повернутися не було, бо в’їзди в Москву були обмежені під час Олімпійських ігор.
З весни 1980 року скасовані екскурсії в Москву для іногородніх, обмежені ділові поїздки, обмежений в’їзд в столицю на особистому транспорті, а деякі поїзди були скасовані. Батьків закликали відправляти своїх дітей в піонерські табори, де цілеспрямовано продовжувалися зміни.
Олімпійські об’єкти функціонують і сьогодні
До Олімпійських ігор 1980 року в Москві був зведений термінал «Шереметьєво-2» – телевізійний центр з новітнім обладнанням. До цього періоду в Москві працювало кілька телеканалів, зараз їх кількість зросла до 21. А пересувні телевізійні центри, зібрані до Олімпіади-80, функціонували до недавнього часу. У Талліні, де проводилися регати, виріс вітрильний центр з навчальними центрами, аналогічні об’єкти з’явилися і в Сочі. Величезний обсяг робіт був проведений в Ленінграді, Мінську, Києві, де також проходили етапи Олімпійських ігор. Особливо масштабним стало будівництво «Олімпійського селища» в Москві, який спочатку замислювався як майбутній мікрорайон.
Умови проживання там були блискучі — дорогі килими, холодильники, телевізори, кухні з усім необхідним. На території селища висаджено багато дерев, організована паркова зона. В цілому Москва постала як чистий, просторий і комфортний мегаполіс зі зручною інфраструктурою. На чекістський фундамент (тільки Олімпійське селище охороняв штат в 4000 осіб) був нанесений зовнішній глянець. Квитки в метро були марковані декількома іноземними мовами, на станціях були встановлені тимчасові інформаційні табло, а назви зупинок дублювалися англомовним диктором. В межах міста було відремонтовано багато доріг, побудовано ряд готелів, збільшивши кількість спальних місць мінімум у два рази. Готелі «Салют», «Ізмайлово», «Молодіжна», «Севастополь», «Космос», які й сьогодні приймають гостей, введені в експлуатацію до Олімпійських ігор.
«МакДональдз» – тверде радянське «ні»
Коли столиця СРСР була затверджена організатором Олімпійських ігор 1980 року, віцепрезидент «МакДональдза» Р. Коен зробив очікувану пропозицію Москві відкрити кілька ресторанів. Московський міськвиконком задумався над цим і відмовив. Після спілкування з представниками столичного громадського харчування було вирішено зробити ставку на вітчизняну гастрономію. І особливо патріотично налаштовані ідеологи, не соромлячись у висловлюваннях, бачили в МакДональдзі передумови майбутньої розбещеності молоді. На втягування згубного західного способу життя в соціалістичну державу відповіли жорсткою відмовою. Головний спонсор Олімпійських ігор і партнер МОК з 1928 року, Coca-Cola, програла Fanta на тлі санкцій, введених разом з бойкотом.
