Старість — це невміння дивуватися
«Мама приїжджає до мене після смерті батька, я не міг залишити її в Білорусі з пенсією в 100 доларів в хрущобі, особливо там, де все нагадує мого батька. Я запрошую її до Стокгольма.
Їй дають дозвіл, вона приїздить до мене. Через три місяці їй надають власну квартиру, тому що вважається, що вона не може залежати ні від кого, крім держави, дають власну пенсію, безплатну медицину, безплатну електрику, безплатне таксі, безплатний транспорт, все!
І, нарешті, приходить чудовий папір. Подивіться, скільки часу мені потрібно, щоб говорити про старість! У документі сказано: якщо ви хочете здобути освіту в школі для іноземців з метою вивчення шведської мови, ласкаво просимо, ми починаємо з таких-то дат.
Мама: «Синку, мені 73 роки, я не збираюся себе ганьбити?» Я сказала: «Мамо, ти завжди була відмінницею, і ти будеш відмінницею в цій школі».
Мама прийшла в школу. Там такі ж бабусі й старі, як вона. Хтось на 10 років старше, на 83, хтось молодший — їм 67, діти, можна сказати. Так і був створений клас. З усіма шкільними та класними історіями. З любов’ю, з записками, зі святкуваннями днів народження з тортами, з поїздками по Швеції, а все безплатно, держава все оплачує.
Моя мати померла у віці 97 років. Одна з її подруг померла в 99 років в результаті лікарської помилки, інша подруга — в 103. За останні роки вони написали й видали спільну книгу, вони ще їздили в Іспанію, літали в Англію, Ізраїль, отримували враження. І ось цікавий момент. З цього класу три чверті учнів живі.
У певному віці людина отримує парадигму: життя закінчилося, попереду тільки хвороби, темрява і смерть. Нікому не потрібні мої думки, мої ідеї, мої вірші чи музика, мене кидають усі. Мені потрібно просто жити.
Коли людина йде в школу і пише на колінах неправильні дієслова, вона отримує всередині мозку інформацію: «Я не дивлюся в темряву, а вивчаю шведську мову для того, щоб говорити нею, а не лежати в труні з цією дурною мовою».
Людина — це не тільки тіло, це й дух.
Коли тіло сильніше духу, то воно йде виживати. Коли дух сильніший за тіло, він сміється над тілом: «Скільки тобі років, 80 чи 90?»
Зовсім ні, я вивчаю іспанську мову. Я закохався! У молоду дівчину, 65 років, потрібно було дожити до 80 років і закохатися по-справжньому. Я думав, що це любов, але це була дружба.
І ось тут починається диво. Як тільки ви перепрограмуєте свій мозок, ваша смерть скасовується. Ваша старість скасовується. Ви перестаєте старіти.
Залишайтеся яскравими й цікавими. Хіба ви не читали вірші вголос?
Спробуйте! А що як ви щось виявите. І раптом ти всіляко змінюєшся, починаєш говорити акторським голосом, несподівано йдеш на танці, хтось на сальсу, хтось на фламенко, ходиш в дивовижні місця, в яких раніше не бував.
Зараз навколо вас інший світ. Відкиньте все, що було пов’язано з виснажливою монотонною роботою. Тепер у вас щасливі роки, нехай навіть п’ять, десять, п’ятнадцять, двадцять років. Живіть і ви не захворієте.
Найголовніше — це само спілкування. Самомедитація, любов до себе. Чим старший стаєш, тим більше любиш себе. Любіть себе, вставайте з дивана не для того, щоб дотягнутися до найближчого крісла, а щоб пожартувати. Для того, щоб радіти, ой, які бутони, ой, який дощ, спробуйте малювати, не знаєте, що вмієте, купіть акварелі, фарби, може бути, ви не Левітан, а абстракціоніст.
Як тільки ви починаєте дивуватися, ви стаєте молодшими.
Що таке старість? Це невміння дивуватися.
Якщо не дивитися на світ блакитними очима здивованої людини, якщо ви говорите собі: «Все скінчено, все в минулому, ніхто не скаже мені нічого нового, ніхто нічого не відкриє, все дурні, і молодь не така, і середній вік, всі не такі, я такий, я такий», це все старість. Коли ви говорите, що трава була зеленішою, це старість.
Необхідно продовжити життя, щоб душа постійно підживлювалася великою культурою і музикою. Для багатьох це прозвучить порожньо, тому що багато хто цього не знає. І якщо людина несподівано відкриває для себе прекрасну музику великих композиторів, вчиться слухати, розуміти й відчувати, це відразу продовжує життя автоматично.
Оскільки ці сигнали приходять з вічності, тому безсмертя є серйозним, повірте, і душа, яка не дозріла в тілі, а тіло зруйнувала її, вона не може бути безсмертною. Безсмертя треба заслужити”.
