Причини
Велика кількість спецтаборів з військовополоненими розташовувалися на території Вологодської області. Наприклад, тільки в таборі No158 під Череповцем утримувалося понад 43 тисячі в’язнів. Багато з них працювали на промислових підприємствах, допомагаючи відбудовувати країну після розрухи війни.
Чому жінки й дівчата часто вступали у відносини з тими, хто ще недавно був заклятим ворогом рідної країни? По-перше, воєнні роки створили певний дефіцит чоловічого населення. Багато жінок або не встигли вийти заміж до війни, або стали вдовами. По-друге, самі ув’язнені довго не мали можливості спілкуватися з жінками. Не дивно, що між ними й жіночим персоналом підприємств, а також табірними працівницями — лікарями, кухарями тощо, часто виникали романи. Ще одна причина — отримання матеріальної вигоди. Депортовані в’язні мали доступ до дефіцитних товарів: спідньої білизни, прикрас, харчових продуктів.Типові випадки
Розглянемо кілька ситуацій, характерних для тих років.
Медсестра госпіталю під Череповцем вступила в стосунки з німецьким військовополоненим. Категорична заборона, що існувала на подібні відносини, змушувала їх ретельно приховувати свій зв’язок. Але одного разу черговий офіцер буквально зловив пару на поцілунку.Ще один випадок стався в селі Вожега Вологодської області. Військовополонений встиг завести роман відразу з двома жінками: медсестрою спеціального госпіталю і завідувачкою відділенням постачання. Було встановлено, що він мав інтимні стосунки з обома. Коли про це стало відомо, співробітників з ганьбою звільнили з роботи.
І ось як жінки отримали фінансову вигоду від цих відносин: один громадянин попросив у військовополоненого новий годинник. Він дістав його і вручив з запискою, в якій однозначно висловив, що в якості відплати жінка повинна вступити з ним в інтимний зв’язок.
Часто військовополонені брали жваву участь в табірних самодіяльних виставах. В таких умовах вони досить легко завойовували симпатії молодих дівчат, які були практично позбавлені чоловічої уваги. Наприклад, дочка одного зі співробітників табору, яка була присутня на концерті військовополонених, була настільки в захваті від виступу одного з них, що навіть подарувала йому квіти через подругу в знак своєї симпатії.Не завжди жінки, яких звинувачували в інтимних стосунках з ув’язненими, дійсно їх мали. У деяких випадках приводом для спільного проведення часу ставала звичайна дружба і спільні інтереси.Наприклад, одна жінка-лікар потрапила під пильне спостереження через надмірно тепле ставлення до німецького військовополоненого на ім’я Хансен. Їх підозрювали в наявності зв’язку, але справа виявилася набагато простішою: разом вони цікавилися наукою і любили англійську мову. Простіше було вивчати її разом.
Нерідко відносини між полоненими й радянськими жінками, які починалися як роман, переростали в більш глибоке почуття. В цьому випадку почали шукати способи реєстрації шлюбу, що було непросто, бо шлюби з військовополоненими були заборонені.Наприклад, німець Макс Гартман кілька разів подавав прохання про шлюб з радянською громадянкою. Йому відмовили й пояснили необхідністю спочатку звільнитися з військового полону, повернутися на батьківщину і тільки потім претендувати на радянське громадянство, без якого шлюб неможливий.Яка доля чекала радянських жінок і їх коханців, засуджених за порочні відносини? Найпоширенішим покаранням були догана і звільнення «морально нестабільних» співробітників, а також виключення з партійних лав. Крім того, таких жінок часто висміювали й соромили за зв’язки з «німецько-фашистськими загарбниками». А їх коханців відправляли на каторжні роботи.Попри це, багато військовополонених з Німеччини та інших європейських країн були готові на будь-які випробування, щоб залишитися в СРСР і не розлучатися з дорогою людиною. Чи не так, це гідний приклад любові, яка не знає національних кордонів?Джерело