Володимир Рошко. Комар (русинська поезія)

Час худо́бі спочива́ти.

Чи́лядь зму́чена робо́тов,

А од то́му ще й спраго́тов.

Га́сить ла́мпош, лі́гать спа́ти,

Би на за́втра сил набра́ти.

Я пуд пе́рину захпа́вся,

А на за́головок вкла́вся,

Вже і во́чі зажмуря́ву,

Коли́ сон при́йде, чека́ву.

Ти́хо, гі в акацнико́ви,

Сон ня три́мле на ланцо́ви.

Та́куй-та́куй буду́ спа́ти,

Сни, гі кі́но позера́ти.

Ту сери́нча ня лиши́ла –

Што ся ста́ло? Бо́жа си́ла!

Бу́нковом ня ували́ло,

Па́на ’му, спаня́ лиши́ло.

В хи́жи бов єде́н кома́р,

Ву́ссав кро́вли з ня пога́р.

Біда́ з ньов, із кро́вльов то́в,

Я за не́ї вжек забо́в.

Пи́ли, п’ють і буду́ть пи́ти,

Мош сяко́є пережи́ти.

Тямите́, сохта́ш ми ма́ли –

П’я́вки сь’ме на ши́ю кла́ли.

Най би сса́ли дурну́ кро́в,

Ко ся му́чив з голово́в.

До́кус в и́ншому біда́,

Што не лиша́ть ни сліда́.

Най кома́р лем зазузни́ть,

Зузнячи́, на чоло́ сі́дать.

Тре́ба ’д сьо́го удурі́ти,

Не дає́ся ’му терпі́ти.

Ми́риґу не устає́ –

Кома́р спа́ти не дає́.

До́вкул ма́хаву рука́ми,

Та гі кунь, стрижу́ вуха́ми.

Пле́скаву ся по чоло́ви,

Гі ка́ртями по столо́ви.

У поте́мку я вою́ву,

З комаро́м, што лем ’го чу́ву.

Сісю паску́дь я не ви́джю,

Налади́в’ім ся вжек си́джю.

Дя́ку ма́ву ’го заби́ти,

В палачі́нту розгняви́ти.

З ми́риґу ня вонь трясе́,

Не біру́ву я сесе́.

Ка́ри пу́щої не зна́ву,

Коли́ ти́хо сон чека́ву,

А кома́р пу́чне зузні́ти.

За́чне ро́зум ми кіпі́ти.

Гі у го́лову сверло́,

Спаня́ та́куй одняло́.

Так до ра́на я вою́ву,

Ма́ло здрі́млю, мериґу́ву.

Комаро́ви то́му ла́ву,

Його́ фа́йту проклина́ву.

Мош од сьо́го ся збіси́ти.

Нуч мину́ла, што роби́ти?

Володимир РОШКО.