Володимир Рошко. Комар (русинська поезія)

КОМАРВе́чур, со́нце пушло́ спа́ти,

Час худо́бі спочива́ти.

Чи́лядь зму́чена робо́тов,

А од то́му ще й спраго́тов.

Га́сить ла́мпош, лі́гать спа́ти,

Би на за́втра сил набра́ти.

Я пуд пе́рину захпа́вся,

А на за́головок вкла́вся,

Вже і во́чі зажмуря́ву,

Коли́ сон при́йде, чека́ву.

Ти́хо, гі в акацнико́ви,

Сон ня три́мле на ланцо́ви.

Та́куй-та́куй буду́ спа́ти,

Сни, гі кі́но позера́ти.

Ту сери́нча ня лиши́ла –

Што ся ста́ло? Бо́жа си́ла!

Бу́нковом ня ували́ло,

Па́на ’му, спаня́ лиши́ло.

В хи́жи бов єде́н кома́р,

Ву́ссав кро́вли з ня пога́р.

Біда́ з ньов, із кро́вльов то́в,

Я за не́ї вжек забо́в.

Пи́ли, п’ють і буду́ть пи́ти,

Мош сяко́є пережи́ти.

Тямите́, сохта́ш ми ма́ли –

П’я́вки сь’ме на ши́ю кла́ли.

Най би сса́ли дурну́ кро́в,

Ко ся му́чив з голово́в.

До́кус в и́ншому біда́,

Што не лиша́ть ни сліда́.

Най кома́р лем зазузни́ть,

Ґи́ґать мнов, хоть не боли́ть.Спе́ред пи́ском коли́ лі́тать,

Зузнячи́, на чоло́ сі́дать.

Тре́ба ’д сьо́го удурі́ти,

Не дає́ся ’му терпі́ти.

Ми́риґу не устає́ –

Кома́р спа́ти не дає́.

До́вкул ма́хаву рука́ми,

Та гі кунь, стрижу́ вуха́ми.

Пле́скаву ся по чоло́ви,

Гі ка́ртями по столо́ви.

У поте́мку я вою́ву,

З комаро́м, што лем ’го чу́ву.

Сісю паску́дь я не ви́джю,

Налади́в’ім ся вжек си́джю.

Дя́ку ма́ву ’го заби́ти,

В палачі́нту розгняви́ти.

З ми́риґу ня вонь трясе́,

Не біру́ву я сесе́.

Ка́ри пу́щої не зна́ву,

Коли́ ти́хо сон чека́ву,

А кома́р пу́чне зузні́ти.

За́чне ро́зум ми кіпі́ти.

Гі у го́лову сверло́,

Спаня́ та́куй одняло́.

Так до ра́на я вою́ву,

Ма́ло здрі́млю, мериґу́ву.

Комаро́ви то́му ла́ву,

Його́ фа́йту проклина́ву.

Мош од сьо́го ся збіси́ти.

Нуч мину́ла, што роби́ти?

Володимир РОШКО.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *