Гучність як ознака не дуже розумної людини
Є одна проста річ, яку легко помітити в людях, якщо придивитися. Гучність — у всіх її проявах — часто видає не дуже розумну людину. Це не просто звук, а спосіб життя, манера взаємодії зі світом, яка кричить про брак глибини.
На дорозі таких людей впізнаєш одразу. Вони тиснуть на клаксон, ніби грають на музичному інструменті, — довго, нервово, часто без причини. Сигнал для них — не засіб попередження про небезпеку, а спосіб виплеснути роздратування чи просто привернути увагу. Вони не замислюються, що їхній галас турбує інших, адже їхній світ обертається лише навколо власних емоцій.
Гучність проявляється і в любові до галасливих машин. Такі водії роз’їжджають спальними районами на автівках, що ревуть, наче танки. Їм здається, що гучний мотор додає їм значущості. Але правда в тому, що їх помічають не як сильних особистостей, а як джерело звукового сміття. І це сміття, на жаль, важко ігнорувати.
Не дуже розумні люди говорять голосно — завжди і всюди. У маршрутці, в черзі до лікаря, на зупинці чи навіть у церкві. Їхні телефонні розмови — це справжні вистави з іменами, подробицями, драмами. Вони обговорюють чужі життя так, ніби це має цікавити всіх навколо. Але парадокс у тому, що по-справжньому важливі речі рідко звучать голосно. Глибокі думки люблять тишу.
Ще одна ознака — музика, що лунає так, ніби має розбудити весь квартал. І чомусь часто виходить так, що чим гучніша мелодія, тим гірша її якість. Хороша музика не потребує максимальної гучності — вона чіпляє душу навіть у тиші, викликаючи емоції без надриву.
На противагу цьому мудрі люди обирають спокій. Вони не кричать, не нав’язують своїх поглядів і не лізуть в особистий простір інших. Їхні слова мають вагу, бо сказані тихо, з упевненістю і глибиною. Розумна людина розуміє, що шуму у світі й так забагато — як у прямому, так і в переносному сенсі. Її сила — у вмінні слухати, думати й створювати простір для тиші.
Гучність — це не просто звук, це спосіб мислення. Вона заповнює порожнечу, але не додає змісту. Мудрість же живе в тиші, де є місце для роздумів, емпатії та справжньої сили. Тож, можливо, варто прислухатися до світу навколо — і до себе. І зробити вибір на користь тиші.
