Пророцтво з меморандуму президента Річарда Ніксона. Це березень 1992 року
“Ми неодноразово чули, що холодна війна закінчилася, і що Захід її виграв. Це правда лише наполовину. Комуністи програли холодну війну, але Захід ще не виграв її. Комунізм зазнав краху, тому що його ідеї провалилися. Сьогодні під судом знаходяться ідеї свободи. Якщо вони не зможуть забезпечити краще життя в Росії та інших колишніх радянських республіках, до влади прийде новий і більш небезпечний деспотизм, коли люди обміняють свободу на безпеку і довірять своє майбутнє старим рукам з новими обличчями.
Ми переживаємо переломний момент в історії. Історичне значення демократичної революції в Радянському Союзі можна порівняти лише з такими подіями, як поразка Наполеона під Ватерлоо в 1815 році, Версальська мирна конференція в 1919 році, створення НАТО та план Маршалла в 1948 році. Століття стабільності в Європі, сповзання до Другої світової війни в 1920-30-х роках, а також піввікове успішне стримування Радянського Союзу — все це визначалося тим, як державні діячі великих держав реагували на ці критичні моменти. У той час як сьогодні перед нами стоять можливості та небезпеки того ж порядку, Заходу поки не вдалося скористатися моментом, щоб сформувати історію наступних п’ятдесяти років.
Росія – ключ до успіху. Саме там буде виграна або програна остання битва холодної війни. Ставки не могли б бути вищими. Якщо в Росії переможе свобода — якщо економічні реформи президента Єльцина призведуть до створення успішної ринкової економіки, — майбутнє обіцяє скорочення витрат на озброєння, співпрацю у подоланні світових криз та економічне зростання за рахунок розширення міжнародної торгівлі. Що ще важливіше, успіх свободи відіб’ється на останніх ізольованих оплотах комунізму у світі — Північній Кореї, Кубі, В’єтнамі та Китаї. Їхні лідери зіткнуться з непереборним тиском, щоб зробити перші кроки до політичних реформ.
Якщо Єльцин зазнає невдачі, перспективи на наступні п’ятдесят років стануть похмурими. Російський народ не повернеться до комунізму. Однак до влади прийде новий, більш небезпечний деспотизм, заснований на екстремістському російському націоналізмі. Ми повинні пам’ятати, що ще до комунізму в Росії існувала експансіоністська традиція, яка налічує сім століть. Лідери нової деспотії, які вже організувалися, щоб взяти владу в свої руки у разі провалу реформ Єльцина, розпалюватимуть націоналістичні пристрасті та використовуватимуть тенденцію російського народу звертатися до сильної руки — навіть до диктатури — у важкі часи.
Якщо переважить новий деспотизм, все завойоване у великій мирній революції 1991 року буде втрачено. Війна може спалахнути на території колишнього Радянського Союзу, оскільки нові деспоти використовуватимуть силу для відновлення «історичних кордонів» Росії. Нові східноєвропейські демократії опиняться в небезпеці. Китайські тоталітаристи зітхнули б з полегшенням.
Новий російський режим, лідери якого будуть залицятися до колишніх клієнтів Радянського Союзу в Іраку, Сирії, Лівії та Північній Кореї, становитиме загрозу нашим інтересам у гарячих точках по всьому світу. Він буде продавати звичайну зброю, балістичні ракети та ядерні технології будь-якому покупцю. Новий російський деспотизм, натхненний імперським націоналізмом, позбавлений багажу вмираючої віри в комунізм, був би ще небезпечнішим, ніж радянський тоталітаризм.
Якщо свобода зазнає невдачі в Росії, ми побачимо, як хвиля свободи, яка охопила світ, почне відступати, і хвилею майбутнього стане диктатура, а не демократія.”
