Тереблянське родовище – на межі катастрофи: Кондратьєви зупинили роботу підприємства третього рівня безпеки
Батько й син Кондратьєви зупинили роботу підприємства третього рівня безпеки на Закарпатті: під загрозою видобуток української солі.
З надією і гучним розголосом в медіа: видобуток солі в Тереблянському родовищі на Закарпатті розпочали ще у 2022 році. Першу її партію урочисто презентували Зеленському, а на об’єкт зі знімальною групою приїздив відомий тележурналіст Дмитро Комаров. У листопаді 2023 року фури з видобутою технічною сіллю вже відправлялись до Одеської області, де вирувала негода. Проте зараз доступ до єдиної в Україні соляної шахти – заблокований, що провокує загрозу виникнення техногенної катастрофи.
До чого тут спір між співвласниками компанії “Катіон Інвест” і чи не йдеться про рейдерську атаку? Про які суми вкладень у проєкт ідеться? І чого добиваються батько і син Кондратьєви, через дії яких власне й зупинився видобуток? Деталі корпоративного конфлікту, який може залишити Україну без власної солі – у розслідуванні журналістки СтопКору Алли Мартин.
Коли Соледар потрапив під російську окупацію й одразу після зупинки головного виробника в країні, що забезпечував близько 90% видобутку, ціни на сіль в Україні злетіли удесятеро – подекуди аж до 90 грн за кіло. Однак невдовзі в Україні з’явилась нова надія – закарпатська сіль.
Як прогнозував на початку січня цього року голова Закарпатської ОВА Віктор Микита, у найближчі рік-два область зможе забезпечити 100% потреб усієї України в технічній та харчовій солі.
Про Тереблянське родовище заговорили і регіональні, і національні медіа влітку 2022-го, хоча вивчати його почали значно раніше, розповідає Ігор Герей – співзасновник компанії “Катіон Інвест”, що взялася добувати тут сіль.
“Це взагалі була моя ідея добувати сіль, знайти ще одне родовище, яке би було конкурентоспроможним на рівні “Артемсолі”. Особисто я займався оформленням ліцензії, це зайняло у нас півтори року. Об’єм запасів, який ми можемо добувати згідно з цією ліцензією, – це 500 млн тонн. Аналогу такої ліцензії, такого об’єму в Україні немає“, – зазначає він.
Закарпатська область готувалася стати найпотужнішим виробником солі, а журналісти навіть жартували: “білої смерті вистачить усім“. У планах, запевняв директор згаданої компанії Сергій Кондратьєв, щонайменше 80 000 тонн солі на рік.
Торік у листопаді видобуту технічну сіль із Закарпаття фурами вже везли на Одещину, де вирувала негода.
Однак згодом щось пішло не так
Зупинка видобутку стала несподіванкою для всіх. Проєкт державного значення раптово припинив розробку родовища та видобуток солі. Що приховують відповідальні за видобуток української солі? Який вигляд зараз має Тереблянське солеродовище і чому воно – на межі техногенної катастрофи? Команда Стопкору під прикриттям вирішила провести власний моніторинг.
“Сьогодні ми спробуємо розібратися, чому виробництво, яке має для країни стратегічне значення, зійшло нанівець. Хто в цьому винен і чи зможе Україна побороти соляний дефіцит? Для цього ми подолали понад 800 кілометрів, щоб на власні очі побачити соляні копалини“, – коментує журналістка Алла Мартин.
І ось який вигляд зараз має місце, яке мало б врятувати країну від соляного дефіциту: спецтехніка, два рукави шахти, вагончики для персоналу, механізм для транспортування солі. Та навіть звідси видно: підприємство, схоже, завмерло. Журналісти зафіксували, як територією неквапливо ходять лише кілька чоловіків.
Тож в чому реально причина блокування видобутку української солі?
Ось як прокоментував це директор фірми “Катіон Інвест” Сергій Кондратьєв.
“Станом на сьогодні підприємство стикнулось як із зовнішніми перешкодами, так і внутрішніми: через корпоративний конфлікт між учасниками заблоковане фінансування проєкту, що унеможливлює будь-який розвиток компанії“, – стверджує він.
Зауважимо, за даними YouControl, ТОВ “Катіон Інвест” спеціалізується на видобуванні солі і має на це ліцензію з 2017 року. Директор фірми – Сергій Кондратьєв. Він, імовірно, є правою рукою свого батька і наставника – Валентина Кондратьєва, який має 50% частки в “Катіоні”.
“Ми в 2021 році придбали цю компанію. Більше власник компанії – Кондратьєв Валентин, він тоді придбав цю компанію, а я ніби директор“, – каже Сергій.
У товариства, що мало забезпечити Україну власною сіллю, троє власників: компанія “Ехо”, що належить згаданому Валентину Кондратьєву, у нього рівно половина акцій, 45% – у компанії “Юкон” і 5% – у співзасновника фірми Ігоря Герея. І саме через так званий “корпоративний конфлікт” між цими учасниками, як запевняє директор Сергій Кондратьєв, видобуток солі на Закарпатті зупинили.
“Все це почалося ще в грудні… Як тільки стало зрозуміло, що проєкт готовий розпочати видобуток першої продукції та зможе віддати кредити (а саме така модель фінансування) одному з власників, і він “втратить вплив” на підприємство“, – стверджує Кондратьєв-молодший.
Дивно, яким чином співвласник може втратити або отримати вплив на підприємство з початком видобутку солі?
Адже кожен партнер може впливати на щось тільки через рішення на зборах, що приймається кворумом голосів. За словами Ігоря Герея, компетентність Кондратьєва-молодшого викликає сумніви, адже на момент призначенням директором “Катіона” досвіду роботи на виробничих підприємствах він не мав, торгував косметикою та побутовими товарами.
А от за словами одного з перших власників – Ігоря Герея, найбільший фінансовий вклад у розробку солеродовища під формальні 0,01% зробив саме “Юкон”, тоді як “Ехо” Кондратьєва вклало у проєкт мало того, що втричі менше, так ще й під величезні 25%.
“На перших зборах учасників я з подивом почув, що одному із співвласників – фірмі “Ехо” нараховуються неймовірні 25%. А другому співвласнику – “Юкон” – нараховуєтся 0,01%, хоча фірма “Юкон” є основним інвестором. Зусиллями директора “Катіон інвест” Сергія Кондратьєва та його батька – власника фірми “Ехо” Валентина Кондратьва підприємство штучно доводиться до банкрутства“, – вважає Герей.
Зі слів Ігоря Герея та з офіційних відкритих джерел СтопКор спробував розібратися в цій історії
На початку 2021 року Валентин Кондратьєв купує в Ігоря Герея та такої собі Олени Вітрук цілих 95% “Катіон Інвест”. На момент підписання угоди ця компанія вже має ліцензію на видобуток солі.
Після купівлі “Катіона”, як мажоритарний власник, Кондратьєв, за словами Герея, півтора року жодних робіт на родовищі не проводить, допоки не знаходить партнера. Цим партнером, який готовий фінансувати будівництво шахти та діяльність з видобутку солі, стає “Юкон”.
Кондратьєви гарантують партнеру, що будівництво для запуску продажів солі коштуватиме 65 мільйонів гривень, а видобуток розпочнеться не пізніше липня 2023 р. Власник “Юкона” дає Кондратьєву 500 тисяч доларів завдатку за 50% “Катіона”, які той мав повернути після підписання угоди, але цього не зроблено до сьогодні, як йдеться у судовому документі.
“Далі слідує угода купівлі-продажу частки “Катіона”. Валентин Кондратьєв через власну фірму “Ехо” продає “Юкону” лише 45% “Катіона” за 40 млн грн або один мільйон 160 тисяч доларів. Слідом “Юкон” як співвласник дає ще 120 млн, це вже на будівництво та розробку солеродовища“, – зазначає журналістка.
Підрахунки вказують, що у Кондратьєвих на руках вже неповернені 500 тисяч доларів завдатку, 140 мільйонів гривень або майже 1,2 мільйона доларів на “Ехо” за продану частку (разом майже 1,7 мільйона доларів) і 120 мільйонів для розробки родовища, що на той момент становило 3,2 мільйона доларів. Разом – майже 4,9 мільйона доларів, або на той момент близько 180 мільйонів гривень.
“Ехо” Кондратьєва як мажоритарний співвласник теж зробило фінансовий внесок і вклало у проєкт виручені від “Юкона” 40 млн за частку “Катіона”, але, за даними Герея, зробило внесок не під 0,01% річних як партнери, а під космічних 25%.
“Шахту, а точніше один тунель до місця, з якого можна добувати першу сіль, хоч і не з першого разу, як сказав Сергій Кондратьєв “…спробували – не вийшло”, але викопали, забетонували і процес публічно запустили. Щоправда, якої якості була та сіль та чи отримали на її видобуток всі необхідні погодження – залишалося за завісою“, – коментує Алла Мартин.
І тут стається найцікавіше: тоді як “Катіон” за результатами своєї діяльності в 2023 році отримує збитки в розмірі 16 млн грн, а розмір витрат зростає до майже 160 млн замість обумовлених 65, директор, за слів співвласників, не зміг або не захотів пояснити, куди витратили гроші.
І саме тоді Сергій Кондратьєв на зборах в березні цього року повідомляє, що потрібен черговий транш у 169 млн, щоб за результатами 24 року отримати… 17 млн збитків. При цьому жодної стратегії розвитку підприємства та планів повернення вкладених інвестицій він не надає, і саме з цих причин фінансування з боку “Юкона” припинили, йдеться у їхній відповіді на запит “СтопКору”.
При цьому підозри співвласників – цілком аргументовані, адже, за наявною інформацією, будівництво на солеродовищі велося…. без необхідних проєктів, кошторисів та погоджень.
Редакція СтопКору надіслала запити у профільні органи, і виявилось найдивніше: про найпотужнішого, у перспективі, виробника солі – не в курсі в українському науково-дослідному інституті соляної промисловості, співробітники якого дізналися про будівництво шахти взагалі з медіа.
“Для того, щоб будувати шахту, нам необхідний величезний комплекс механічних досліджень. Всім давно відомо, що соляне середовище досить рухливе. Родовище не було досліджене, і це просто виключає можливості розроблення коректного проєкту. Будувати без погоджень – незаконно“, – наголошує в.о. директора інституту соляної промисловості Лариса Босевська.
До того ж, як виявилося, видобуту на свій страх і ризик технічну сіль з Тереблянського родовища продавали значно дорожче, ніж заявляли публічно. До слова, справами щодо закарпатської солі вже займалися не лише правоохоронці, але й податківці, як скаржиться Сергій Кондратьєв.
“Наприклад, в одному з інтерв’ю директор Сергій Кондратьєв заявляв, що продавали технічну сіль по 2800 грн за тонну, тоді як в тендерах бачимо, що сіль для посипки доріг вже фірми Валентина Кондратьєва продавали у 2,5 раза дорожче державним компаніям. З цього приводу вже навіть є кримінальне провадження, де йдеться про те, що Святошинське КП з утримання доріг придбало сіль для посипання автошляхів мало того, що за завищеною ціною, та ще й поганої якості, як йдеться у кримінальному провадженні“, – коментує Алла Мартин.
На думку Ігоря Герея, саме через відсутність компетентної фінансової служби на чолі з фіндиректором у “Катіоні” й виникли проблеми з податковою, що віднесла “Катіон” до ризикових.
Сергій Кондратьєв не уточнює, про які саме вимоги з боку “Юкона” для відновлення фінансування йшлося, але підтверджує, що так званий конфлікт, схоже, саме через це.
Що відбувається з компанією зараз?
За інсайдерською інформацією СтопКору, Валентин Кондратьєв наразі у пошуку нових партнерів, яким би зміг задорого продати свою частку в “Катіон інвест”, тож, схоже, відновлювати роботу стратегічного для країни виробництва наміру він не має.
Через те, що шахта не законсервована, існує великий ризик не лише її затоплення і знищення, а й великої техногенної катастрофи на родовищі як наслідок. За словами Ігоря Герея, співвласник “Катіона” та його син-директор на збори вже вкотре не з’являються, тож Герей вирішив звернутися до суду для отримання необхідної інформації і до компетентних органів – через загрозу техногенної катастрофи.
“Ми ж сподіваємося, що відповідні органи та місцева влада зможуть не тільки “крізь пальці” подивитися на проблему, а й посприяти у її вирішенні. Адже вони мали б бути добре обізнаними в тому, що йдеться вже не лише про те, що Україна може залишитися без єдиного на сьогодні солеродовища, а й про ризик величезної техногенної катастрофи, наслідки якої будуть непоправними“, – резюмує журналістка.
