ПЛАН СПРАВЖНЬОЇ ПЕРЕМОГИ
Оскільки “План перемоги” Президента – це його бачення, як Захід має врятувати Україну від росії, я його не коментуватиму.
На жаль, Президент спробував сформулювати для наших західних партнерів, чого він від них хоче, і попередити, що “свято місце не буває порожнім” – якщо Захід не готовий захистити Україну, її ресурси дістануться московії.
Я в корні не згодний з такою десубʼєктивізацією українців, які одинадцятий рік несуть основний тягар російсько-української війни. У цей важкий (а можливо й поворотний) момент української історії хотілося б почути звернення глави держави насамперед до своїх співгромадян. В якому б він чітко сформулював цілі війни, ціну, яку пропонує власному народу заплатити за досягнення цих цілей, часові рамки, в яких ці цілі мають бути досягнені, та чим влада готова віддячити власному народу за його подвиг.
По суті, хотілося б, аби глава держави запропонував українцям новий суспільний договір, який би відновив солідарність між можновладцями, які ухвалюють рішення та розподіляють ресурси, та посполитими, які платять за виконання цих рішень, подеколи власним здоровʼям та життям, та ці ресурси генерують.
Насамперед я хотів би почути від Президента, за яку Україну ми воюємо. Бо майбутнє точно вимірюється не територією країни, а якістю життя її громадян. Я хотів би почути, що – окрім “гробових” – держава запропонує дітям та вдовам загиблих. Чи і надалі вона наполягатиме на рівності політичних прав тих чоловіків, які газували останні роки на фронті, і тих, хто провів їх на чужині. Як ми збираємось викараскуватись з нашої демографічної ями? Що держава планує зробити, аби українські університети нарешті потрапили до Top-100 бодай Європи, якщо не світу? Чи охорона здоровʼя в Україні і надалі непублічно, але певно сповідуватиме принцип “Плати або помри”? Чи в Україні, за яку ми воюємо, посадовці навіть середньої ланки і надалі будуть значно багатшими за бізнесменів середньої руки? Чи впливова тіньова держава, для демонтажу якої українці і обрали Зеленського у 2019 році, і надалі ховатиметься за лаштунками конституції, яка наївно декларує правовладдя в країні, де все вирішують особисті стосунки та наближеність до влади?
Без відповіді на ці та інші засадничі питання все важче вірити в “План перемоги”, який не про нас і не для нас. Мовляв, якщо Захід цікавлять природні багатства України – нехай він захистить нас від орди. Зброя та гроші без людей та мотивації не працюють. Доведено американцями у Вʼєтнамі, Іраку, Афганістані тощо. А мотивація зʼявляється, коли розумієш, що воюєш не тільки і не стільки за квадратні кілометри (чи кордони), а за майбутнє, в якому держава, яку ти захистив, стане справді твоєю. З мачухи перетвориться на матір. Захищатиме і піклуватиметься про своїх громадян, а не тільки згадуватиме про них, коли треба йти на війну чи платити податки…
На жаль, вчора ми не почули від Президента не те що відповідей на ці болючі, але вкрай актуальні для кожного українця запитання, – ми не почули навіть самих запитань. Таке враження, що Верховголовкома більше цікавить допомога від наших партнерів, аніж стан справ у власній країні та виклики, які постають перед її громадянами.
Самими нагадуваннями про жахи Бучі та Маріуполя вже важко когось мобілізувати. Аби вистояти в найтемніші часи, президентові потрібно розповісти українцям про омріяну Україну, за яку хочеться вбивати і вмирати. В якій не буде клептоманів МСЕК-івців та інвалідів-прокурорів. В якій не бусіфікуватимуть громадян, а громадяни не атакуватимуть і не принижуватимуть працівників ТЦК. В словниках якої навпроти слоів “рішала” та “корупція”стоятиме примітка “застаріле”, а навпроти “держслужбовець”, «вчитель», «лікар», «поліцейський» – “гонорове”.
Справжнім переможцем у цій війні стане той, хто запалить український народ мрією про майбутнє. Якому народ повірить, що для нього чи неї ця мрія не передвиборче гасло, а справжній сенс життя. Який згуртує та мобілізує народ заради втілення цієї мрії.
А поки такого лідера не видно, залишається апелювати до партнерів і сподіватись, що вони врятують Україну. І називати це «Планом перемоги»…
