На горі Гутин Томнатик (Карпати) друзі встановили пам’ятну дошку герою ЗСУ Богдану Ходаничу
Моя племінниця, дружина Богдана Ходанича написала на своїй сторінці фейсбуку:
«Цими днями троє Богданових друзів та колег — Віктор Крижановський, Валерій Замятін та
Юрій Ревізюк встановили пам’ятну дошку Богдану на горі Гутин Томнатик. Встановлювали у два етапи — спочатку винесли матеріал, а на наступний день після ночівлі на озері Бребенескул встановили, забетонували й обклали каменем.
Тепер завжди, проходячи Чорногірський хребет, можна зустрітися з Богданом в горах і посидіти разом з ним на вершині…Спасибі вам велике…»
17.11.2023 року на сайті fenixslovo.com у статті «Назавжди з нами…»:
“53-річний захисник Богдан Ходанич, позивні Павук і Бодя, загинув 11 травня 2023 року в районі села Кренидівка на Сумщині. Під час виконання бойового завдання отримав поранення внаслідок ураження ворожим боєприпасом типу Герань-2 (Shahed-136), в результаті чого виникла пожежа з подальшою детонацією боєкомплекту.
Богдан народився у місті Хуст Закарпатської області. Жив у Ужгороді. Закінчив Ужгородський національний університет за спеціальністю «Прикладна математика» та Міжрегіональну академію управління персоналом за спеціальністю «Економіка та управління бізнесом». Понад 30 років працював в Ужгородській філії АТ «Укрексімбанк», остання посада – начальник відділу інформаційних технологій.
Обожнював піші походи в Карпати та подорожі, був вождем туристичної спільноти однодумців, членом та одним з лідерів туристичного «Клубу 6 вершин», авторитетом і гарним товаришем. Своє військове життя називав «екскурсією» Україною.
Під час повномасштабної війни чоловік взяв до рук зброю та вирушив на захист своєї країни. Богдан служив у 101-ій окремій бригаді територіальної оборони ЗСУ. Був стрільцем 68-го батальйону.
«Для нас ти був вчителем з великої літери. Ти навчив нас робити перші кроки в дорослому житті. Ти навчив нас ходити в гори, бачити та сприймати красу навкруги, рішуче йти до своєї мети, без страху робити нові кроки», – написали однодумці з «Клубу 6 вершин».
«Він володів якоюсь невловною енергетикою, і примудрявся збирати навколо себе купу різних людей, яких вів за собою. Для когось він був товаришем, для когось – начальником, для когось – колегою, для когось – наставником. Але я впевнений, що ніхто не зможе сказати, що зустрічав в житті когось схожого на Бодю. Навіть не знаю, як це описати, але він був справжнім, а таких не часто зустрінеш», – розповів товариш загиблого.
Поховали Богдана на Пагорбі Слави в Ужгороді…»
Степан Сікора
