У мене складається враження, що Байден “кладе шарами”
У мене складається враження, що Байден “кладе шарами”, намагаючись у притаманній йому манері “вичавити” (ну або “продавити”) результат, який ситуаційно його найбільше влаштовує (передусім із погляду внутрішньополітичного розкладу в США).
Мета більш-менш зрозуміла: домогтися заморозки конфлікту, хоча б на період до президентських виборів. Нехай вона буде тимчасовою — неважливо, зараз йому потрібен результат у Східній Європі та на Близькому Сході, а там “будемо спостерігати” (хоч потоп).
Першим шаром поклали затримку військової допомоги Україні (частково з об’єктивних причин — через злих республіканців, але не тільки). Це призвело до знекровлення ЗСУ, яка змушена тепер на дуже довгий час відійти в “стратегічну оборону”. Питання про каву на набережній у Ялті на найближчий час очевидно перестало бути актуальним.
Путін натяку не зрозумів, або удав, що не зрозумів, і вирішив скористатися несподіваним “послабленням” для того, щоб поліпшити свої стратегічні позиції. Спочатку на Донбасі, на що дивилися у Вашингтоні крізь пальці, але потім уже й на Харківському напрямку.
Відновлення Харківського фронту створило реальну стратегічну загрозу.
У разі успіху на цьому напрямку кардинально змінювався б баланс сил і виникала загроза стабільності влади Зеленського в принципі. Стало зрозуміло, що Путін у котре вирішив пограти з вогнем.
Довелося терміново класти “другий шар”, цього разу — остуджуючи Путіна.
Дозвіл бити по тилах російської армії був вимушеним і неминучим. Його мета — занулити стратегічний наступальний потенціал Росії і повернути ситуацію до статус-кво 2023-24 років, тобто — до кривавої м’ясорубки позиційної війни, яка не має іншої перспективи, як рано чи пізно заглухнути через взаємне виснаження супротивників.
Таким чином, ми побачили, як Захід встановив для регіону нові правила гри.
Суть їх — регулювання вогню у двох пальниках на газовій плиті.
Якщо російський пальник починає горіти яскравіше, то Захід додає в українському вогню. Якщо російський притухає, він знижує рівень газу і для українського пальника.
В ідеалі, Байден і його однодумці хотіли б, щоб росіяни й українці, зрозумівши безглуздість подальшого вимотування одне одного, самі прикрутили б свої “пальники”.
Питання лише в тому, чи піддаються ці процеси будь-якому раціональному регулюванню в принципі?
