Україна на канатах, Зеленський живить нереалістичні надії на повну перемогу, – The Guardian
Втім, країна ще може оговтатися, якщо Захід буде швидко та постійно надсилати необхідну допомогу.
Україна все ще може оговтатися від інтенсивних нападів Росії за більш сміливої підтримки Заходу.
Про це у матеріалі для The Guardian пише історик, політолог та оглядач Тімоті Гартон Еш. Він пригадав, що поблизу сотень прапорців з іменами загиблих воїнів на Майдані Незалежності до нього підійшов український солдат-десатник.
“У момент перемоги, будь ласка, вилий першу чарку на землю для тих, хто впав”, – сказав він.
Еш зазначив, що українська столиця демонструє начебто нормальне життя майже так, ніби це Париж чи Відень.
“Але кожен мирний день тут коштує багатьох життів на фронті”, – сказав солдат, заплакавши на останніх словах.
Солдат пішов крізь натовп цивільних. Ешу він нагадав “привид з окопів Першої світової війни”.
Похмурі настрої в Україні
“В Україні цими днями похмурі настрої. Кількість постраждалих продовжує зростати. На військовому цвинтарі у Львові я бачу вдів і матерів, які померли, мовчки сидять біля свіжих могил своїх близьких, похиливши голови, на їхніх обличчях викарбувано довічне ув’язнення страждань. За оцінками медичних експертів, принаймні половина населення страждає від певного ступеня посттравматичного стресового розладу”, – пише журналіст.
Окупанти йдуть вперед, використовуючи свою чисельну перевагу та повільність Заходу у забезпеченні України озброєнням. Вони відкрили новий фронт на північ від Харкова. Є побоювання, що російська артилерія діставатиме до міста.
Головна мета Росії, здається, полягає в тому, щоб розтягнути лінію фронту довжиною приблизно 1000 км, щоб, поки Україна відволікає війська для захисту Харкова, армія Путіна могла просуватися на схід, захоплюючи більше Донецької та Луганської областей.
Майор Андрій Підлісний, командир батальйону, який перебуває на службі з перших днів повномасштабної війни, каже, що настрій серед його підлеглих “недобрий”.
“Вони думають, що настав час іншим йти воювати”, – сказав Підлісний.
Втім, в Україні все більше історій про молодих чоловіків, які намагаються уникнути призову.
Російські повітряні удари знищили майже половину енергетичних потужностей країни. Люди часто відчувають відключення електроенергії. За оцінками деяких експертів, наступної зими за нинішньої потужності багато українців можуть відчувати відключення електроенергії до 12 годин на добу, а зими тут дуже холодні.
Зеленський живить надії на перемогу
Еш пише, що серед українців зростає гнів на Захід за те, що він не робить достатньо і швидко, щоб дати можливість країні захистити себе. Один високопоставлений міністр сказав, що “український народ ніколи не пробачить” Конгресу США нескінченну затримку голосування за останній раунд підтримки України. Також є невдоволення роботою президента Володимира Зеленського, чий термін повноважень закінчився б 20 травня, якби в країні не був воєнний стан, і особливо через адміністрацію президента, яку очолює Андрій Єрмак.
“Кілька окремих джерел повідомили, що Зеленський одержимо вивчає свої рейтинги – і вони поступово падають. Цікаво, як я неодноразово чув, його критикують за те, що він продовжує живити нереалістичні надії на повну перемогу – тобто відвоювання всієї суверенної території України в її кордонах 1991 року, включаючи Крим. Навіть високопосадовці приватно дають більш обережне визначення перемоги”, – йдеться у публікації.
“Публічно я підтримую те, що говорить президент. Непублічно, я вважаю, що ми повинні вижити як незалежна західна держава, яка має можливість розвитку”, – сказав один з високопосадовців.
Всі глибоко стурбовані тим, що робитиме Дональд Трамп, якщо його переоберуть президентом США. Під тиском жахливих втрат, виснаження, травм і занепокоєння щодо зменшення підтримки Заходу громадська думка також дещо змінилася. Наприкінці минулого року Київський міжнародний інститут соціології пропонував респондентам два варіанти, що робити Україні, якщо “Захід істотно скоротить допомогу”. Переконлива більшість у 58% заявила, що країна повинна продовжувати боротьбу, навіть з “ризиками для територій, контрольованих Україною”. Проте 32% віддали перевагу другому варіанту: “Військові дії припиняються за наявності серйозних гарантій безпеки із Заходу, але звільнення окупованих Росією територій відкладається на невизначений термін”.
Те, яку територію буде втрачено, буде вирішальним для народного вердикту. Одна справа – йти на компроміс щодо Криму та окупованих Росією з 2014 року частин Донбасу; зовсім інше – пожертвувати величезними ділянками української землі між ними, де близько 2,5 мільйонів людей мали свої будинки та засоби до існування до повномасштабного вторгнення.
“Чим ширшим буде територіальний компроміс, тим сильнішими повинні бути безпосередні гарантії безпеки Заходу, і тим вірогіднішою буде перспектива членства в ЄС і НАТО в недалекому і невизначеному майбутньому. Навіть у цьому випадку багато українців все одно будуть розлючені на свій власний уряд за те, що він веде переговори про те, що вони вважатимуть поразкою, і будуть озлоблені на Захід за те, що він фактично змусив їх прийняти це”, – пише Еш.
Україна “на канатах”
Журналіст пише, що “Україна опинилася на канатах” боксерського рингу, згадавши чемпіонський бій українця Олександра Усика проти Тайсона Ф’юрі.
“Перемога з мінімальним результатом у 12 раундах, а не нокаутуючий удар у п’ятому – найкраще, на що зараз може сподіватися батьківщина Усика. Велика різниця полягає в тому, що Україна, на відміну від боксера, не може сама перемогти більшого суперника. Їй зараз потрібна більша та сміливіша військова підтримка Заходу, щоб вона могла поставити Путіна-“Ф’юрі” на канати. Тоді і тільки тоді Україна може дійти до такого результату, який більшість її власного народу вважатиме перемогою, а більшість росіян – поразкою. Це також має бути метою Заходу”, – підсумував Еш.
