Біля поселення Кірайгаза (Королево) стояв замок, улюблене місце відпочинку угорської знаті та королів…

Біля поселення Кірайгаза (Королево) стояв замок, улюблене місце відпочинку угорської знаті та королів. Ще в 1262 році було дозволено полювати в цій місцевості, тож незабаром виріс, на горі вулканічного походження, мисливський будинок, що згодом перетворився на могутню твердиню – замок «Ньолаб».

Як свідчать угорські літописці, зводив його король (Кун) Ласло IV. За іншими даними – король Стефан (син Бейли 4). Проте, хто б не доклав зусиль до його створення, вже в 1279 році він згадується вперше.

Цей бастіон не раз рятував навколишніх дворян від повсталих кріпаків. Однак і не раз потерпав від повсталого люду. Безперечно, мав і важливе стратегічне значення. Через Королево пролягав торговий шлях на Сотмар (Сату-Маре, Румунія) та відбувався сплав солі по р. Тиса. Багато років, саме тут був економічний та торгівельний центр Угочанського комітату (адміністративна одиниця).

Зараз це пам’ятка національного значення.

З давніх-давен приїжджали в замок «Ньолаб» чимало гостей, хто на полювання, а хто й просто відпочити. Не винятком була й королівська сім’я. І сталось так, що як вся знатна родина була тут, здійснили напад на цей край татари, які грабували місцевий люд, знищували все на своєму шляху.

Коли замок був захоплений, нікого крім слуг там не знайшли, даремно й шукали вельмож. Пройшов вже не один рік, перед тим як один селянин, копаючи собі пивницю біля замку натрапив на старий підвал. В ньому він побачив всю сім’ю короля, які сиділи ніби живі, оточені золотом та коштовностями. Від страху чоловік побіг звідти за підмогою, та як повернувся, не було там вже нікого і нічого, самі голі підвальні стіни.

«Красуня Ілка»

Оповідають, що жила колись в цих краях красуня Ілка. Багато сердець заполонила її врода, а найбільше боролись за неї двоє: благородний Валентин та жорстокий Ньолаб. Свою ж перевагу дівчина надала першому, але батько примушував її вийти заміж за Ньолаба, який мав великі статки. Даремні були умовляння, дівчина не погоджувалася на шлюб з нелюбом. Аби владнати справу, назначили поєдинок, хто переможе, того й дівчина. Бились чоловіки дико і завзято, але чисте серце та велика мужність допомогли Валентину виграти. Переможений не змирився з цим, та поклявся помститись. Та чи його зла доля, чи так судилось, але в одному зі своїх нападів на мирне поселення був смертельно поранений. Не маючи більше перепон, щиро закохані незабаром побрались. Та жили в мирі і злагоді до кінця своїх літ.

1401 р. Станіслав Граматик завершив переписання церковнослов’янською мовою четвероєвангелія, відомого зараз під назвою «Королівське Євангеліє». Сам автор, в так званому «покрайньому написі», писав, що працював «У михалевій ізбі (приміщення, келія) в нялабском замке в Кіральгазе». Це одним з найдавніших рукописів України, визначна пам’ятка писемності.