Еміль Золя: “Бруд, він брудом і залишається, чи то вгорі, чи внизу…”
Еміль Золя — один із найвідоміших французьких письменників XIX століття, засновник школи натуралізму. Автор циклу з 20 романів (“Ругон-Маккари”), про життя Франції за часів Другої імперії. Ця своєрідна хроніка життя, яка на багато десятиліть визначила вектор розвитку європейської прози.
Твори Еміля Золя неодноразово екранізували. Його романи “Дамське щастя”, “Пастка”, “Тереза Ракен”, “Жерміналь” та багато інших стали класикою світової літератури.
У день пам’яті письменника ми вибрали 20 гострих цитат з його творів, які актуальні й сьогодні:
Той, хто сидить у бруді, не любить, щоб на нього падало світло.
Навіщо хотіти чи не хотіти, якщо ніколи не виходить так, як хочеш?
У кожному маленькому містечку є нероби, які живуть коштом батьків, інколи удають, що працюють, а насправді зводять свою лінь у культ.
Бувають становища, з яких отримують вигоду тільки люди із заплямованою репутацією. Вони будують свій добробут там, де люди з кращим становищем і більшою вагою побоялися б ризикнути своїм ім’ям.
Ніколи насильство не приводило до добра. В один день світ не переробиш. І хто обіцяє вам змінити все відразу, той або базіка, або шахрай.
Хіба в домі робітника додасться хліба через те, що він піде голосувати за спритників, які, щойно їх оберуть, починають бенкетувати, а про голодних думають не більше, ніж про старі свої стоптані черевики.
У кожній політичній партії бувають свої блазні й свої негідники.
-Коли в майбутньому немає надій, сьогодення стає огидно-гірким.
Кожному потрібно перебіситися; після цього голова робиться свіжішою…
Ви вимагаєте, щоб лікар усе знав, а ми вважаємо за щастя, якщо вдається хоч трохи розібратися в цій складній машині — людському організмі.
Любов, як і ластівка, приносить домівці щастя.
Там, де немає поваги — немає й любові.
Запорука сімейного щастя в доброті, відвертості, чуйності.
Бувають хвилини, коли рушниці в руках боягузів стріляють самі собою.
Коли мені стає сумно, я думаю про інших, — це займає мене і допомагає терпимо ставитися до зла.
Бруд, він брудом і залишається, чи то вгорі, чи то внизу…
Його освіченість нагадувала чисту сорочку, одягнену на брудне тіло.
Разом із коханням завжди приходить біль. Що глибше в ньому тонеш, то болючіше.
Ніщо не діє так шкідливо на незміцнілий розум, як уривки знань без міцної основи. Найчастіше ці крихти науки дають хибне уявлення про великі істини й надають обмеженим людям нестерпної, тупої самовпевненості.
Треба прощати одне одному, якщо ми не хочемо жити, як дикуни.
Гроші можна любити за те, що вони дають засоби до життя, і цінувати свій добробут цілком природно. Але наживатися тільки заради наживи, мучити себе, не бачачи жодного задоволення, — цього я не розумію. Тоді вже краще сидіти склавши руки.
Він вимагав, щоб усюди були галас, натовп, життя, бо, казав він, життя притягує інше життя, народжує і множиться.
