Про мужню, мудру і талановиту дівчину Юлію Миронову (відео)
Майже десять років тому я познайомився з сім’єю Миронових: Наташею, Сергієм та їх донькою Юлією. Подружились.
Я захопився талантом Юлії, яка займалась видом мистецтва, який набирав популярність в Україні, малювання піском. Юлія була віртуозом в цій справі.
На запрошення сім’ї Миронових я потрапив на творчий вечір Юлії Миронової, який вона проводила в Чинадіївському замку «Сент-Міклош» 14 квітня 2015 року. Я записав відео на смартфон.
Потім сталася трагедія. Юлія Миронова разом зі своїм другом переганяли яхту в Таїланд і потрапили в шторм. Яхта уже в порт перекинулась.
Ось що писала про ті трагічні події мама Олії Наташа Миронова у фейсбуці 8 липня 2016 року:
«Російсько-українська пара 7 липня втратила під час шторму свою яхту. Вони робили перехід із Малайзії на Пхукет та кинули якір поблизу Ао Нанг. Мені вдалося зв’язатися з Юлією, через наших друзів і ось що вона каже:
“Ми прийшли в бухту, переночували на човні, а вранці вирушили в іммігрейшн. Увечері виявили човен на березі. Ми й наші паспорти цілі, зате наш будинок разом з усім вмістом тепер під водою та піском.- каже Юлія Миронова.»
Молодим людям вдалось врятуватись, але Юля, на жаль, важко захворіла, коли занурювалась у воду, рятуючи речі з потопленої яхти та втратила зір. Тривали лікування не дало позитивного результату.
Мужня дівчина не здавалась і не здається.
Після початку війни з росією сім’я Миронових переїхала жити і працювати в угорське місто Бекешчаба.
Юлія Миронова поступово адаптовується до нової реальності. І їй це вдається. Допомагають друзі та знайомі. Ось що пише у фейсбуці Olga Vershynska Kvyatkovska: «Мила і прекрасна Юлія — дівчина, яка не бачить, живе наосліп, боялася виходити гуляти, але спілкування в мережі й усвідомлення та розуміння того, що добрі люди, щира підтримка таки існують, зробили свою справу! Цього року Юля вперше подорожувала далеко, в різні країни, спочатку трішки боялася, а тепер вона герой.
Ми познайомились на курсі письменницької майстерності. Юля чудово володіє словом, щирим і світлим! Для мене стало відкриттям, що вона грає і співає. Я приємно вражена і ділюсь з вами Юліним виступом!
Це прекрасно!»
Юлія Миронова: «Щедрик прилетів, мов та ластівочка — сам по собі. Просто пролунав у просторі. Ось пробуємо підбирати його на хангу — підходить. Ось звучить він в моїй голові, лягає на музику веселими словами. Знаходжу в ютубі історію пісні. Знов пробирає до самого серця історія пісні, що лунає по всьому світу за океани, оселяючись в серцях. І серце щемить від історії про Леонтовича, та він звучить душею Різдва по всьому світу тепер.»
*****
Про музичний інструмент ганга, який зараз опановує Юлія Миронова.
Інструмент розробили 2000 року Феліксом Ронером і Сабіною Шерер (компанія PANArt) зі швейцарського міста Берн унаслідок багаторічного вивчення карибського сталевого барабана та багатьох інших барабанних інструментів з усього світу, що резонують, таких як: гонг, традиційний індонезійський оркестр гамелана, гатама, барабани, дзвони, музична пила.
Назва Hang зумовлена грою слів майстрів, які створили її, але офіційно вважається, що вона пов’язана зі словом “рука” на бернському діалекті німецької мови. Назва музичного інструменту є зареєстрованою торговою маркою.
*****
Юля наосліп опанувала комп’ютер і зараз пише щирі, добрі нариси в фейсбуці про своє бачення світу, про свої переживання. Ці нариси вражаю своєю глибиною і добротою.
Виростає майбутня талановита письменниця та журналіст, якою буде гордитися вільна і незалежна Україна.
Юлія Миронова. А потім були мантри…
Одного разу я побувала на віпасані. Там всі мовчать, окрім вчителів медитації. Немає телефонів, ноутбуків чи літератури. Годинників не було, але прокидалися ми рано. Відразу після прокидання — медитація, потім — йога і, нарешті, сніданок, веганський звісно. Трохи часу на прогулянку, трохи — на відпочинок, а потім знову медитація, медитація, медитація.
Слухали про рух енергії. Коли ми споглядали свої вдихи та видихи, уявляючи себе Буддами, енергія підіймалася вгору по хребту. Але у моєму тілі вона зіштовхнулася з перешкодою на рівні серця.
Я уявляла зелене світло в усі боки, додавала образ розправлених крил, що дарують свободу руху і самовираження.
Допомогло — день на четвертий спина припинила бойкот біллю. Проте, почала боліти голова. Мене ці енергетичні метаморфози забавляли та посміхали.
На пʼятий день, коли друг будив мене зі словами «вставай, пора на медитацію», я так хотіла нікуди не йти. Перш ніж я усвідомила, що говорю, мій голос сказав: «поясни це Капусті». Наступної миті я затулила рот рукою — усвідомила, що сказала це вголос. Капуста лежала на мені, ніби я була котячим ліжком, муркотячи, вона, мабуть, зцілювала мої «крила». Дякую, Капуста, дуже мило з твого боку.
Взагалі, я дуже щаслива мати можливість час від часу проходити практику мовчання. Це прочищає віконце сприйняття від зайвих думок і рефлексій. Повернення до зовнішнього світу потім буває складним, але я вивчаю, як зберігати внутрішню енергію.
Тепер я стараюся медитувати кілька разів на тиждень. Іноді мені не вистачає часу, але кожна медитація – це бонус спокою і енергії.
Дякую вчителям за мудрість.
14 квітня 2015 року. Замок Сент-Міклош (Чинадійово, Закарпаття) Мила, талановита і мужня дівчина Юля «приручила» пісок. Дивіться і захоплюйтесь.
