Шість причин вірити в інопланетян, які відповідають науковим даним
Те, що існує безліч поганих прогнозів, не означає, що немає і хороших.
Якщо проаналізувати всі повідомлення про позаземний розум, то можна виокремити дві категорії: псевдонаукові твердження про те, що інопланетяни відвідували Землю, які не мають під собою практично ніяких підстав, і наукові пошуки, які не мають жодних ознак прогресу. Тож ідею про прибульців легко віднести якщо не до фей, то принаймні до “хоббітів”, які все ще виживають на Флоресі. Тобто це не зовсім неможливо, але настільки малоймовірно, що немає сенсу обтяжуватися.
Однак існують вагомі причини, через які гроші та мізки продовжують вкладатися в SETI (пошук позаземного розуму). Ось шість із них:
Скелясті планети, подібні до Землі, не є рідкістю
Ми вже давно знаємо, що в Галактиці існує неймовірна кількість зірок, яку зараз оцінюють далеко за 100 мільярдів, не кажучи вже про Всесвіт загалом. Однак для життя (ймовірно) потрібні планети, а не тільки зірки. Колись вважалося, що планети утворюються тільки за дуже рідкісних обставин — коли повз систему, що розвивається, в потрібний момент проходить інша зірка, — що ставило під сумнів перспективи існування життя в інших місцях.
Навіть коли нинішня модель планетних систем стала домінуючою, питання залишилися. Можливо, планети або принаймні планети, подібні до Землі, були дуже рідкісними з якоїсь причини, яку ми не визначили.
Однак велика кількість даних, отриманих телескопами Kepler і TESS і підкріплених іншими методами виявлення планет, показує, що кам’янисті планети насправді зустрічаються дуже часто. У деяких системах їх не менше семи, і, можливо, ще більше. Більшість кам’янистих планет, знайдених нами наразі, розташовані занадто близько до своїх зірок, щоб бути ідеальними кандидатами. Але це не означає, що там немає інших планет — просто планети, близькі до своєї зірки, нам легше виявити. Тож що довше ми будемо шукати, то кращі перспективи ми знайдемо. Уже зрозуміло, що наша галактика рясніє місцями, де може існувати життя, і майже напевно так само йдуть справи й в інших галактиках, а можливо, і в кульових скупченнях теж.
Тому навіть якщо тільки одна з мільярда галактик виявиться населеною кимось, здатним побудувати космічний корабель, це все одно означає, що ми не самотні.
Раннє зародження життя на Землі
Ми досі достеменно не знаємо, як саме зародилося життя на Землі, хоча й виявили кілька ланок у цьому ланцюжку. Отже, технічно можливо, що існування життя — це дивовижна подія, яка трапляється настільки рідко, що ще жодного разу не призвела до появи іншого виду, здатного до розвитку технологій.
Проте ми знаємо, що життя зародилося на Землі дуже рано, можливо, настільки рано, наскільки це було можливо, не наражаючись на удари космічного каміння, настільки великого, що на його тлі вбивця динозаврів виглядає нікчемним. Це можна порівняти з купівлею квитка в лотереї, де ви не знаєте шансів. Якщо ви виграєте в першому тиражі, вам може просто дуже-дуже пощастити, але, найімовірніше, шанси не були настільки великими.
Якщо життю не було так важко розвиватися тут, то не має бути важче і на багатьох схожих планетах.
Життя знаходить вихід в екстремальних умовах на Землі
Коли життя все-таки почало розвиватися, воно має дивовижну здатність займати деякі воістину пекельні ніші. Від спеки та тиску навколо (і під) гідротермальних джерел до крижаного холоду Антарктиди, сухості пустелі Атаками й гіперсолоності деяких водойм — навіть в умовах, що вбивають 99,99 % життя на Землі, щось примудряється створити там свій дім.
Немає причин думати, що позаземне життя виявиться менш стійким. У такому разі перспективи розвитку і процвітання життя в інших місцях видаються особливо привабливими. Можливо, у життя немає вродженої тенденції до розвитку інтелекту, але що більша різноманітність, то вища ймовірність того, що дехто з них зрештою порозумнішає.
Не так уже й дивно, що ми не знайшли ознак життя
Ми шукаємо ознаки життя на інших планетах багато і багато десятиліть. Це спонукало деяких людей відмовитися від аналогії з лотереєю, використаної вище. Якщо ви досить довго берете участь у лотереї й не виграєте, можливо, вам не просто не щастить; можливо, шанси дуже малі, або гра взагалі може бути сфальсифікована.
Проблема з цим висновком полягає в тому, що насправді ми не так уже й ретельно шукали. Більшість наших спроб знайти життя за межами Сонячної системи спрацюють тільки в тому разі, якщо інопланетяни перебувають дуже-дуже близько (у космічних масштабах), дуже голосно заявляють про свою присутність або надсилають повідомлення прямо до нас. Немає жодних причин очікувати, що хоч щось із цього виявиться правдою, навіть якщо вже існує величезна кількість розвинених цивілізацій.
Технології, здатні виявляти тихіші сигнали або вловлювати їх на більших відстанях, з’явилися тільки минулого року. Якщо ми не очікували знайти цивілізації, принаймні настільки ж розвинені, як ми, майже на кожному населеному камені, то поки що немає жодних підстав розчаровуватися в пошуку.
Можливо, ми використовуємо не ті методи для пошуку
Виникає також питання, чи правильно ми використовуємо наші методи. Можливо, Всесвіт гуде від розумної балаканини, а ми просто не налаштовані на потрібну частоту (метафорично, але, можливо, і буквально). Наші пошуки інопланетного зв’язку нагадують горезвісного п’яницю, який шукає ключі під ліхтарем, бо там світліше.
У нас виходить трохи краще, ніж у п’яного героя, який, як відомо, знав, що впустив ключі в іншому місці, але не хотів шукати їх у темряві. У нашому випадку радіочастоти, на яких ми ведемо пошук інопланетних повідомлень, були обрані частково тому, що вони мають певний сенс. Однак правильним є й те, що ми шукали здебільшого дешеві та (відносно) прості способи. Якщо високорозвинені види спілкуються між світами за допомогою лазерів або чогось ще, що ми поки що не можемо собі уявити, у нас немає можливості під’єднатися до цього.
Очікування космічних подорожей засновані на вельми сумнівних припущеннях
Коли Фермі створив свій знаменитий парадокс, він поставив собі питання, чому інопланетяни ще не відвідали нас. Ми досі не знаємо, але за минулий час люди придумали безліч пояснень, деякі з яких цілком правдоподібні, і лише деякі з них стверджують, що інопланетян не існує.
Просто космос неймовірно великий. Колись плавання через Атлантику вважалося епічною подорожжю, але воно тривало всього дев’ять тижнів, навіть на тих хитких суденцях, які першими здійснили його. Якщо не знайдеться способу обійти світловий бар’єр, космічні подорожі будуть на порядки довшими, а також дорожчими. Припущення про те, що щойно хто-небудь винайде можливість здійснювати космічні польоти, то одразу почне колонізувати галактику, ґрунтується на необґрунтованій упевненості в психології інопланетян. Можливо, міжзоряні подорожі настільки дорогі, що відбуваються тільки в екстремальних ситуаціях, і багато місць залишаються недоторканими, тому що їм це не цікаво.
*****************
Шановні добродії, дорогі українці, долучайтесь до допомоги ЗСУ. За ваші кошти БФ “Полонія” придбає для наших ЗСУ автомобілі та іншу необхідну техніку і матеріали. Вся інформація про використання Ваших коштів буде публікуватись на сайті fenixslovo.com:
Одержувач: БЛАГОДІЙНА ОРГАНІЗАЦІЯ “БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД “ПОЛОНІЯ”
Код Одержувача: 45182991
Банк Одержувача: АТ «ОТП БАНК» в м. Київ
МФО 300528
Рахунок № UA743005280000026000000034874
Для допомоги ЗСУ.
