Притча “Чого хочуть жінки?”
Ізя! Я, як кажуть чоловіки, жінка з пробігом. У мене було два чоловіки й кілька паралельних романів, виключно для підтримки самооцінки. Я стала помічати, що мої однолітки, вдівці здебільшого, стали підіймати планку у своїх анкетах: самому, наприклад, шістдесят, а вимагає собі в пошуку не старше 35.
Я — лікар, я знаю всі їхні вади: ну, куди прешся, милий?
Як відповісти на виклики часу? Де-таки ти знайдеш сили орати нове поле? Твій плуг уже тремтить у твоїх руках під час поливу, а ти збираєшся орати бур’ян на чужій ділянці? Котись, милий! Ти й в сорок орав не дуже, твоя Соня не раз мені говорила, що ти часто давав осічки, чи ти таки пришив собі яйця гібона?
Ізя! Це шлях у нікуди, у тебе непоганий фотограф, і він робить непогані фото, але ти не Клінт Іствуд і навіть не Майкл Дуглас — ти найстаріший з нашого з тобою Києва, я знала твоїх маму й тата, я знаю твою сестру Риту, у вас спадковий діабет, інсульти та Альцгеймер за чоловічою лінією, тобі скоро буде потрібен лікар, а не жінка із широкими поглядами на секс і вільна від забобонів.
Давай, Ізя, не дурій, я була у твоїй поліклініці. З твоїм білірубіном і судинами ти маєш жити в режимі. Які сауни й шашлики? З твоєю катарактою тобі не тільки кабанів стріляти не можна, тебе водити скоро потрібно буде. Не грайся з вогнем, доживім разом своє життя в гідних умовах.
Ти, звісно, можеш померти, як Бернард Шоу, із синім обличчям і спущеними штанами, ну, і що казатимуть люди? Твоїм онукам буде приємно бачити ці некрасиві фото на впізнанні?
Я завтра приїду до тебе на розмову, але ти знай — ця розмова остання і, будь ласка, прибери свою анкету з сайту “Завидні женихи”, від неї плаче від сміху весь Київ…
