Як в Японії вирішують проблему постраждалих від стихійних лих
У Японії дружині голови місцевої адміністрації нелегко. Все справа в їх логічних особливостях.
В Японії доволі часто трапляються стихійні лиха, і жителі залишаються без своїх будинків. Їм доводиться жити у відновлених шкільних спортивних залах, тимчасових збірно-щитових будинках та ін. Іноді навіть доводиться ютитися в наметових містечках.
За встановленою традицією в таких ситуаціях голова місцевої адміністрації з дружиною повинен тимчасово переселитися в зону лиха. І він повинен вибрати найгірше місце для проживання (якщо стоїть вибір між мотелем і наметом, він повинен вибрати намет). Туди ж повинен перебиратися необхідний мінімальний склад чиновників.
І сидять бідолашні Xокім з дружиною в наметі. У спальному мішку сплять. Дружина готує локшину, притягнувши газовий балон. А Хокім, сидячи верхи на переверненому відрі, проводить сповіщення з MНC. І навколо краса: свіже повітря та океан.
Але скільки йому доведеться так сидіти? До тих пір, поки не буде розв’язуно всі проблеми з останнім постраждалим. Сенсей залишає наметове містечко останнім.
В Японії питання постраждалих вирішуються дуже швидко, і справа не в якійсь японській ефективності. Просто в давнину хтось мудро вирішив: на місце лиха посилати чиновника обов’язково разом з дружиною.
Тому що сам чиновник, один, може довго в наметі жити: саке захопить, почне шашлики смажити, друзів підтягне, риболовлю влаштує. Зробить собі відпустку на природі. Відпочине на славу. Це ж так приємно.
А ось дружина не дасть такого щастя. Вона свого чоловіка з бельбухами з’їсть: набридло в наметі стирчати, діти чекають, поспіши зі справами, додому треба. І чиновник, зітхаючи, швидко розв’язує питання.
Дуже мудрі люди жили в давнину. Знали, що посилати одного чиновника — не ефективно. Тільки з дружиною. Хтось дуже добре знав життя і людей.
