The Washington Post: Президент Польщі Дуда про допомогу Україні та російську ядерну загрозу
Подаємо уривки розмови Анджея Дуди з американським журналістом, яка відбулася 1 серпня у Варшаві.
Марк Тіссен: На саміті НАТО, коли президент [Володимир] Зеленський розкритикував [спільну заяву лідерів щодо майбутнього членства України], пролунала критика на його адресу, що він невдячний за всю допомогу, яку ми надали Україні. Це говорить про те, що наша допомога Україні – це благодійність. Чи є наша допомога Україні благодійністю, чи Україна дійсно робить нам послугу, віддаючи своїх дітей, свої життя, щоб захистити нас від російської загрози?
Анджей Дуда: Я б сказав так: Я не бачу цього в таких категоріях – ані що ми робимо акт благодійності для України, ані що Україна робить благодійність для нас. Почнемо з того, що агресія росії в Україні ніким не була спровокована. Ніхто не нападав на Росію, якраз навпаки. …
Чи готові ми, міжнародна демократична спільнота, допустити ситуацію, коли росія не дозволяє українському народу обирати власну владу, вирішувати, до яких альянсів він буде належати і хто буде його союзниками?
(Марк А. Тіссен: Президент Польщі каже, що Америка і Польща повинні зупинити російський імперіалізм)
Сьогодні українці воюють проти Росії, захищаючи свою незалежність, суверенітет, свободу та власну територію. … Вони захищають себе. Ми передаємо їм зброю. Чому? Тому що ми хочемо підтримати їх у захисті власної території. І під “ми” я маю на увазі не лише поляків. Це ми, американці, французи, британці, німці, весь демократичний світ. Ми, поляки, маємо багато причин постачати українцям зброю. …
Але весь демократичний світ також знає, що будь-який агресор, який порушує кордони демократичної держави у 21 столітті в Європі, повинен бути зупинений.
Марк Тіссен: Однією з причин небажання допомагати Україні і надавати їй більше зброї є те, що [Володимир] Путін регулярно … погрожує застосувати свою ядерну зброю. Ви стурбовані тим, що Путін дійсно може виконати цю погрозу?
Анджей Дуда: Ні, я думаю, що Росія не вдасться до використання ядерної зброї в Україні. Це не тільки тому, що володимир путін не буде її використовувати. Я вважаю, що ядерний арсенал в Росії знаходиться під колективним контролем багатьох людей – і що він не залежить від одноосібного рішення лише володимира путіна. Тож рішення має приймати не лише одна людина.
Якби мене запитали про ядерну загрозу, я б набагато більше переймався потенційними проблемами з атомними електростанціями в Україні. Я боюся, що більш імовірно, що може статися щось, що виглядатиме як ядерна аварія. Тому що, на мій погляд, на моє переконання, загроза вибуху [на АЕС] набагато більша, ніж у випадку застосування ядерної зброї. Майте на увазі, що ви говорите з людиною, яка пережила вибух на Чорнобильській атомній електростанції в 1986 році, коли атомна станція вибухнула в їхніх власних руках, перебуваючи під контролем росії.
Марк Тіссен: Чи могла б Польща вести комбіновану збройну операцію без далекобійної зброї й без військово-повітряних сил? Тому що це те, до чого ми сьогодні змушуємо українців. Що потрібно Україні, чого вона не отримує сьогодні?
Анджей Дуда: Україні постачали далекобійну артилерію, і їм постачається далекобійна артилерія донині. … Можна навіть сказати, що Україна зараз має набагато більш сучасний військовий потенціал, ніж росія.
Питання в іншому: Чи має Україна достатньо зброї, щоб змінити баланс у війні і взяти гору? І відповідь, напевно, ні. У них, напевно, недостатньо зброї. І ми знаємо це з того, що наразі вони не в змозі здійснити дуже рішучий контрнаступ проти російських військових. Коротко кажучи, вони потребують більшої допомоги.
Марк Тіссен: Сьогодні [79-та] річниця початку Варшавського повстання… Чому ця подія є такою важливою для Польщі?
Анджей Дуда: Варшавське повстання має глибоке символічне значення для польського народу. Варшавське повстання було найбільшим скоординованим зусиллям польської підпільної держави, яке коли-небудь відбувалося під час Другої світової війни. Воно закінчилося невдачею у військовому сенсі, і ми знаємо, що вони програли. Але вони мали шанс на перемогу лише в тому випадку, якби німці вирішили відступити або [Йосип] Сталін вирішив нам допомогти. …
Ми втратили понад 200 000 життів. … Місто Варшава було зрівняне з землею. Але … багато коментаторів зазначають, що якби не героїзм, який проявив польський народ, як він зміг мужньо боротися до самого кінця, Сталін включив би Польщу до складу Радянського Союзу, як він це зробив з іншими країнами. Але він ніколи не наважився. Ніколи — ні в 1956 році, ні в 1970-му, ні в 1981-му, коли польський народ повстав проти ярма комунізму, — у [Радянського Союзу] не було спокуси відправити свої танки в Польщу проти польського народу.
Історики кажуть, що [Радянський Союз], мабуть, зрозумів, що якщо поляки почали боротися, то вони будуть боротися до кінця — що вони просто непередбачувані. Як наслідок, у 1989 році Польща відновила свою повну свободу, суверенітет і незалежність, звільнившись від російського панування. З цієї точки зору можна навіть сказати, що … варшавські повстанці дійсно перемогли й взяли гору.
