Ернест Гемінґвей і Агнес Фон Куровскі
Знаменитий американський письменник, нобелівський лауреат, прекрасний знавець жіночих сердець, відомий коханець і шанувальник жінок, один зі своїх найвідоміших романів присвятив пристрасному юнацькому коханню до незрівнянної Агнеси фон Куровскі.
Роман “Прощавай, зброє!” був присвячений американці польського походження, яка надовго змогла прив’язати до себе палкого Ернеста Гемінґвея (1899-1961).
Любовний роман з Агнессою спалахнув на початку Першої світової війни. На той час Ернест пристрасно бажав піти на фронт, однак не отримав дозволу медичної комісії через поганий зір. До того ж батьки й чути не бажали про божевільну ідею сина. Тоді майбутній письменник став шукати інші шляхи для здійснення свого задуму. Одного разу дізнавшись, що в італійську армію, яка на той час вела запеклі бої, потрібні добровольці, юнак рішуче попрямував до Червоного Хреста і почав вимагати, щоб його відправили в Італію. Війна здавалася йому цікавою пригодою, але переконатися у зворотному він зміг уже через кілька тижнів. А тоді, 1918 року, у групі американських добровольців майбутній письменник вирушав на величезному лайнері “Чикаго” в Європу. Йому було всього вісімнадцять років.
На фронті молодій людині довелося готувати, прати одяг поранених, перевозити хворих до шпиталів і виконувати іншу, зовсім неприємну для юнака роботу. Однак довго залишатися на фронті йому не довелося. В один із днів, коли молодий американець перевозив хворих, біля машини розірвалася бомба, і осколки, яких потім нарахували кілька десятків, поранили Ернеста. Закривавленого юнака відвезли до міланського госпіталю, де він довго не міг прийти до тями. А коли через кілька днів Гемінґвей розплющив очі, то побачив над собою обличчя гарненької, молодої дівчини. Це була медсестра, красуня Агнеса фон Куровскі.
Вона чергувала біля ліжка пораненого ночами, і нові знайомі могли подовгу розмовляти до самого ранку. Коли наставав світанок і Ернест міг на кілька годин заснути, медсестра залишала його і йшла в сусідню палату до інших поранених. Якщо юнак прокидався і не бачив поруч турботливого обличчя, він писав Агнесі записки і просив інших передати ці маленькі послання сестрі Куровскі. Незабаром ні для кого не залишалося секретом, що молоді люди закохані одне в одного.
Агнеса, як і письменник, приїхала до Італії з Америки. Народжена в Пенсільванії 1892 року в сім’ї інтелігентів, вона з ранніх років прагнула випробувати щось цікаве і незвичайне в житті. Після смерті батька, коли дівчині ледь виповнилося 18 років, вона прийняла рішення навчатися на медсестру, потай мріючи, що коли-небудь зможе поїхати на фронт. Її мрія здійснилася 1917 року, коли з Америки фон Куровскі їхала в Європу, щоб лікувати поранених італійців.
Коли відбулася їхня зустріч, Агнеса була старша за палкого американця на сім років, утім, різниця у віці абсолютно не бентежила юного Ернеста і не була перепоною для пропозиції заміжжя коханій дівчині. Він попросив її стати його дружиною в день свого 19-річчя, коли вся палата шумно відзначала день народження Ернеста. Однак реакція дівчини була несподіваною. Вона відмовилася, хоча й мала до молодого американця досить серйозні почуття.
Агнеса фон Куровскі була вродлива, незалежна і вільна. Смілива дівчина, яка любила товариство чоловіків, не приховувала, що бажає насолоджуватися життям і коханням, попри мораль і норми. Поранені в госпіталі були без розуму від рудоволосої медсестри. Зрозуміло, чутливий Ернест ревнував свою кохану. Одного разу, коли вона побажала попрямувати відпочити на південь у товаристві своїх друзів, Гемінґвей, почувши таку неприємну для нього новину, закричав на Агнесу і зажадав від неї негайно відмовитися від поїздки. Свідки цієї сцени згадували, що письменник був у нестямі від люті, кидав на підлогу одяг, обсипав дівчину образами й поводився вкрай грубо.
А молода медсестра все частіше переконувалася у важкому характері друга. Вона також знала, що запальний і зарозумілий коханий до того ж мав ще один серйозний недолік – він надто залежав від владної матері, хоч і намагався не показати цього обтяжливого для себе становища. Насправді ж, дев’ятнадцятирічний юнак так боявся батьків, що в жодному своєму листі з Італії він жодного разу не згадав ім’я коханої Агнеси.
На початку листопада 1918 року медсестру направили в госпіталь до Флоренції. Злякавшись втратити улюблену подругу, Гемінґвей наполегливо зажадав від дівчини згоди на шлюб. Але та лише промовчала у відповідь. Вона поїхала, а Ернест уже надсилав їй сповнені почуттів листи. Через кілька днів Агнеса відповідала, що “сумує, відчуває жахливий голод за коханим і не може забути тих солодких ночей у Мілані”. Розлука закоханих тривала недовго. Незабаром Куровскі була проїздом у Мілані, і молодим людям вдалося побачитися всього на дві години. Це була їхня остання зустріч.
Сандра Баллок у ролі Агнеси
У січні 1919 року Ернест Гемінґвей вийшов з госпіталю і вирушив на батьківщину. Листування з коханою не припинилося. З Америки до Італії летіли пристрасні, відчайдушні листи. Письменник благав Агнесу приїхати до нього і стати його дружиною. Та на це лише відповідала: “Не варто мені так багато писати…” А першого березня того ж року вона написала: “Я зовсім не та досконала жінка, якою Ви мене вважаєте. Я вважаю себе злою… Я впевнена у вас. Перед Вами відкривається дивовижна кар’єра, на яку заслуговує така людина, як Ви… Прощавай, малюк. Не гнівайся…” У тому ж листі вона повідомляла, що заручилася з багатим італійським аристократом і має намір пов’язати з ним своє подальше життя. Ця подія так засмутила емоційного юнака, що той навсправжки став думати про самогубство і кілька днів провів у нападах лихоманки.
Більше закохані не бачилися. Гемінґвей ще довго сумував за милою медсестрою з італійського госпіталю, а потім знайшов розраду в товаристві інших жінок. Високий, ставний, видний чоловік не міг не приваблювати жінок. Однак не тільки зовнішня краса цікавила його знайомих. У цій дивовижній людині поєднувалися найрізноманітніші якості, але головним у ньому були романтичність, зовсім дитяча наївність і разючий чутливість. Близькі друзі помічали, що письменника легко було образити, проте він ретельно приховував свої слабкі сторони й намагався здаватися мужнім і сильним. Він хотів довести жінкам, що є ідеальним чоловіком. Ернест Гемінґвей завжди розповідав, що мав величезну кількість коханок, серед яких були відомі американські красуні, італійські графині та європейські актриси. Друзі посміхалися, знаючи, що письменник надто перебільшував амурні походеньки, однак те, що він справді подобався жінкам, — заперечувати не могли.
У його житті було багато жінок, проте він щиро зізнавався знайомим, що такого пристрасного кохання, як до Агнеси фон Куровскі, більше ніколи не відчував.
За рік після розставання з коханою жінкою Ернест одружився з багатою Елізабет Хедлі, яка була старшою за нього на кілька років. Через рік вона подарувала письменнику першого сина. Подружжя вирушило до Парижа, там у Гемінґвея зав’язалися нові знайомства, він продовжував кружляти голови жінкам, проте Агнесу забути так і не зміг. Минуло три роки після романтичної історії й трагічного для письменника розставання, він написав коханій дуже довгого й емоційного листа. Вона відповіла, зізнавшись, що була рада отримати послання від колишнього коханого, однак далі листування не продовжилося.
У Франції Гемінгуей зустрів чарівну журналістку з відомого паризького журналу і вирішив назовсім піти до неї. Весілля відбулося одразу ж після розлучення з Елізабет Хедлі 1927 року. Поліна Пфайфер була також на кілька років старша за свого чоловіка, проте особливою поступливістю, як перша дружина, вона не вирізнялася. Горда, незалежна, вперта, вона не бажала розлучатися зі своєю кар’єрою навіть після народження двох синів і переїзду до Сполучених Штатів. Проте завдяки темпераментній Поліні, яка обожнювала подорожі, Гемінґвей пройшов пішки пів Європи, побувавши в тих місцях, де колись кохав красуню Агнесу.
Але і спільні поїздки не змогли надовго продовжити шлюб подружжя. Зовсім скоро закоханий письменник знову одружився. Цього разу дружиною Гемінгуея стала журналістка Марта Геллхорн. Та також не побажала піти в тінь знаменитого чоловіка і цілком успішно будувала свою журналістську кар’єру. Ернеста така сім’я не влаштовувала. У 1945 році вони розлучилися. Тоді ж письменник познайомився з кореспонденткою журналу “Time” Мері Велш і вступив із нею в законний шлюб. Мері стала четвертою й останньою дружиною знаменитого американця. Їй багато довелося стерпіти від чоловіка: вона заплющувала очі на його численні зради, не зважала на те, що вже немолодий письменник зав’язав пристрасний роман з молодою іноземкою Адріаною Іванчич, який тривав довгих шість років, змовчала навіть тоді, коли одного разу, бажаючи вкотре згадати про юність, Гемінґвей повіз Мері в Італію, щоб показати ті місця, де колись розвивалася найромантичніша історія в його долі.
Зрештою недовірливий і чутливий письменник захотів покінчити життя самогубством. Дружина, серйозно стурбована душевним здоров’ям чоловіка, відправила його в клініку для душевнохворих. Але лікування лише посилило депресію Хемінгуея. Через кілька днів після повернення з лікарні, 1961 року, письменник застрелився.
Коли Агнеса фон Куровскі дізналася про самогубство Гемінгвея, вона сказала: “Це на самому початку було в ньому закладено”. Для неї вчинок коханого не був несподіваним. Мабуть, Агнеса прекрасно знала натуру дивного американця.
Американський письменник Ернест Гемінґвей із тодішньою дружиною Елізабет Гадлі Річардсон і сином Джоном Гадлі Ніканором “Джеком” Гемінґвеєм (він же “Бамбі”) у місті Шрунс, Австрія
