Одна стара, актуальна і життєва причта про ініціативних людей

Один працівник заходить до господаря і питає:

– А чому ти платиш мені всього 500 гривень на тиждень, тоді як Петру – 5000? Господар дивиться у вікно і каже:

– Чую, хтось їде. Нам сіна на зиму треба купити. Вийди-но, подивися, чи не сіно везуть.

Вийшов працівник.

Зайшов і каже:

– Правда, сіно.

– А не знаєш, звідки? Може, з заливної луки, що біля річки Латориця?

– Не знаю.

– Так сходи і спитай.

Пішов працівник.

Знову входить:

– Точно, зі заливної луки, що біля річки Латориця.

– А сіно якого укосу – першого чи другого?

– Не знаю.

– Так сходи, дізнайся!

Вийшов працівник.

Повертається:

– Хазяїне! Першого укосу!

– А не знаєш, за скільки продає?

– Не знаю.

– Так сходи, дізнайся.

Сходив.

Повернувся і каже:

– Хазяїне! По 2000 гривень.

– А дешевше не дають?

– Не знаю.

У цей момент входить Петро і каже:

– Хазяїне! Повз везли сіно з заливної луки, що біля річки Латориця, першого укосу. Просили по 2000 гривень. Сторгувалися за 1500 гривень за віз. Я їх загнав у двір, зараз розвантажують.

Господар повертається до першого працівника:

– Тепер ти зрозумів, чому тобі платять 500 гривень, а Петру – 5000?