Ніколає Чаушеску: історія «румунського Сталіна»
«Геній Карпат» і «великий диригент» керував Румунією «по-своєму» чверть століття.
Ніколає Чаушеску: син селянина, який став провідником
Ніколає Чаушеску народився в січні 1918 року в румунському селі Скорнічест. У 12-річному віці він пішов з дому, щоб працювати в місті. Він влаштувався чоботарем, старанно вибивав п’яти перехожим в Бухаресті, а вільний час, згідно з офіційною біографією, проводив на вуличних демонстраціях і страйках.
У віці 15 років Ніколає вперше потрапив до поліцейської дільниці. З того часу арешти слідували один за одним. У в’язниці він познайомився з Георгіу-Деж, майбутнім комуністичним лідером Румунії, при якому Чаушеску став грати роль денщика.
Молодий Чаушеску. Джерело: Wikimedia Commons
Після краху фашистської диктатури кар’єра Ніколає Чаушеску різко пішла вверх. Уже в 1955 році він став членом Політбюро. Після раптової смерті Георгіу-Дежа в 1965 році в країні почалася боротьба за пост генсека. Чаушеску виявився тим кандидатом, який влаштував всі внутрішньопартійні групи. Вважалося, що він буде слухняною маріонеткою. Таким чином, дев’ятий син бідного селянина Андруце з села Скорнічест став вождем Румунії. На той момент ніхто не очікував, що його правління триватиме 24 роки.
Диктатор Чаушеску
Очоливши країну, Чаушеску не підтримував зовнішню політику «старшого брата» в соціалістичному таборі. Він старанно налагоджував зв’язки з ідейними ворогами СРСР: налагодив дипломатичні відносини з Німеччиною, після 6-денної арабо-ізраїльської війни не поспішав розривати відносини з Ізраїлем. А 1968 рік став роком його тріумфу. 21 серпня війська Радянського Союзу та інших соціалістичних держав окупували Чехословаччину. Чаушеску не тільки не відправив румунський контингент до Праги, а й відкрито виступив проти порушення чехословацького суверенітету. Це принесло йому широку популярність на батьківщині і за кордоном. Захід, відчувши, що Варшавський договір дав тріщину, зрадів. Політика відкритої опозиції Радянському Союзу незабаром принесла несподіваний результат навіть для самого Чаушеску: Захід запропонував непогану фінансову допомогу генеральному секретарю Румунської робітничої партії.
На початку 1970-х років Румунія перетворилася на гігантський будівельний майданчик. По всій країні зводилися нові заводи, фабрики, сучасні квартали житлових будинків. З традиційно аграрної держави Румунія перетворюється в індустріальну державу, а її лідер Ніколає Чаушеску перетворюється на національного героя, «великого диригента», як його охрестила преса, «генія Карпат».
Необмежена влада, любов народу і віра у власну винятковість зробили свою справу: Чаушеску перетворився в авторитарного лідера. Він поводився як справжній імператор і вимагав відповідного ставлення до себе. Йому подобалося, коли навколишні захоплювалися його розумом і геніальністю вголос, і він ненавидів, коли хтось смів йому суперечити. Неугодних позбавляли державних посад, саджали у в’язницю або, в кращому випадку, висилали з країни. Західні країни знали про надмірне зарозумілість Чаушеску і використовували його дуже майстерно. Перед підписанням чергової угоди або договору румунському диктатору підносили подарунки. Наприклад, президент США Річард Ніксон подарував йому чорний 6-місний представницький автомобіль Buick Electra. Автомобіль, виконаний в єдиному екземплярі, припав Чаушеску до смаку. Оцінивши широкий жест американського президента, він довгі роки підтримував дружні відносини з США.
Румунія Чаушеску
До середини 1980-х років зовнішній борг Румунії становив понад 10 мільярдів доларів. Кредити західних банків обросли відсотками. І хоча термін погашення кредитів настав у 1990-х роках, Захід неодноразово пропонував Бухаресту погасити його борги політичними дивідендами. Іншими словами, Чаушеску натякнули на необхідність виходу Румунії з Варшавського договору і Ради економічної взаємодопомоги. Але він відкинув такі пропозиції, заявивши, що його країна зможе погасити борги достроково. Чаушеску пояснив румунам, що для досягнення справжньої свободи і незалежності необхідно затягнути пояси. Так почався період жорсткої економії в країні.
За вказівкою Чаушеску телебачення стало транслюватися всього дві години на добу. Взимку категорично заборонялося користуватися холодильниками та іншою побутовою технікою. Заборонялося використовувати газ для обігріву житлових приміщень. Гаряча вода практично не подавалася. Вночі в квартирі дозволялося запалювати тільки одну лампочку потужністю не більше 15 Вт. Найменше порушення режиму жорсткої економії, введеного диктатором, каралося штрафами. Країна сиділа на голодному пайку. Довгі черги вишикувалися в магазинах за взуттям і одягом, за предметами першої необхідності. Майже вся сільськогосподарська продукція експортувалася в рахунок зовнішнього боргу. Зерно і бензин практично не надходили на внутрішній ринок Румунії. У Бухаресті з’явилися бідні селяни.
Ніколає Чаушеску урочисто оголосив про повну виплату зовнішнього боргу Заходу 12 квітня 1989 року. Жодна інша соціалістична країна не могла похвалитися таким досягненням.
Страта Чаушеску
Однак серед народу, позбавленого хліба, тепла й електрики, вже назрівало невдоволення. Однієї іскри вистачило, щоб спалахнуло полум’я. А в грудні 1989 року в Тімішоарі почалися народні хвилювання. Причиною для них стала відмова протестантського священника Ласло Текеса виконати рішення повітового суду, який за наполяганням церковної влади зобов’язав його переїхати на нове місце проживання. У відповідь на спроби влади виконати рішення суду група релігійно налаштованої молоді спровокувала заворушення в місті.
Звістка про драматичні події в Тімішоарі швидко облетіла всю країну. Чаушеску дозволив у повстанців стріляти без попередження, що ще більше посилило народні хвилювання. Через кілька днів провідник зробив спробу самостійно заспокоїти хвилювання. Під час його виступу на площі вибухнула петарда. Сильно збуджений натовп вибухнув обуреними криками: «Геть Чаушеску!» Оточення румунського диктатора вирішило, що йому краще втекти.
Румунська революція. Джерело: Wikimedia Commons
Однак Ніколає Чаушеску і його дружині Олені не судилося втекти з країни. Вертоліт, на якому президентське подружжя намагалося покинути Румунію, приземлився недалеко від міста Тирговіште. Сім’ю Чаушеску відвезли в місцевий військовий гарнізон, де спочатку на добу сховали в бронетранспортері під охороною, а потім вирішили вбити.
У грудні 1989 року військовий трибунал, звинувативши подружжя Чаушеску в геноциді власного народу, знищенні державної власності, організації військових дій проти румунів, спробі втечі за кордон і вивезенні за кордон 1 мільярда доларів, засудив подружжя до смертної кари шляхом розстрілу. У різдвяну ніч вирок був виконаний.
