Як затонув крейсер «Москва»
Ракетний крейсер «Москва» був найбільшим кораблем Чорноморського флоту РФ та належав до трьох кораблів далекого океанічного плавання проєкту 1164 «Атлант», які були створені для знищення авіаносних груп супротивника.
Втрата корабля такого класу для Росії має значення і досі – не лише з статусної точки зору, а й суто з військової. При цьому низка обставин загибелі флагмана Чорноморського флоту досі залишається під покровом таємниці.
24 лютого 2022 року під час російського вторгнення в Україну корабель брав участь у захопленні острова Зміїний: був командним пунктом в ордері з фрегатом «Адмірал Ессен» та патрульним кораблем «Василь Биков», які виконували блокаду. Саме крейсеру «Москва» український прикордонник сказав слова «Російський воєнний корабель, йди нахуй».
24 лютого українські прикордонники відмовилися здатися у полон і близько 18:00 розпочалась атака на острів. «Москва» обстрілювала ділянку суші з корабельної гармати АК-130. Унаслідок удару більшість споруд на острові була зруйнована.
Після кількох годин бою о 22:00 Державна прикордонна служба України оголосила, що російські окупанти захопили острів.
За деякими даними, згодом крейсер «Москва» також брав участь у морській блокаді Одеси, Миколаєва та Очакова.
Увечері 13 квітня 2022 року українські військові нанесли по російському крейсеру удар крилатими ракетами «Нептун» в районі острова Зміїний та завдали йому серйозних пошкоджень. А ввечері 14 квітня міністерство оборони Росії повідомило, що крейсер затонув під час буксирування в порт призначення.
Аналіз радіолокаційних супутникових зображень північної частини Чорного моря від 13 квітня дозволив виявити потоплене судно. Корабель, що відповідає розмірам і положенню «Москви», геолоковано тут (45°10’43.39″N, 30°55’30.54″E).
Ця позиція знаходиться на схід від острова Зміїний, за 150 кілометрів від Одеси та за 90 кілометрів від українського узбережжя.
Хроніка
13 квітня близько 16 години у Чорному морі українські військові виявили російський ракетний крейсер «Москва», що стояв за 120 кілометрів від берега в районі острова Зміїний.
Одразу після верифікування та захоплення цілі оператори ракетного комплексу виконали пуск двома ракетами Р-360.
У річницю події в мережі вперше опублікували відео запуску цих протикорабельних ракет, які, як заявляється, і потопили російський ракетний крейсер “Москва”.
А уже пізно ввечері 13 квітня українські ЗМІ та політики почали публікувати заяви, що ракетний крейсер «Москва» був уражений двома ракетами «Нептун» українського виробництва.
Кількома годинами пізніше, вже 14 квітня, про пожежу на борту крейсера оголосило міноборони РФ. У повідомленні йшлося, що через пожежу на борту крейсера здетонував боєзапас. Причини пожежі в міноборони не назвали, заявивши лише, що вона “встановлюється”.
Згодом там заявили, що пожежу на борту «Москви» локалізували, а постраждале судно відбуксовують до невизначеного порту, можливо, до військово-морської бази в Севастополі на окупованому Кримському півострові. Усе це відбувається на тлі непідтверджених заяв про те, що насправді корабель затонув.
Того ж дня, 14 квітня, в мережі з’являється перше фото понівеченого корабля, зроблене з борту російського рятувального буксиру «Шахтер», який прибув на допомогу «Москві».
На опублікованому фото видно, що крейсер отримав дві пробоїни трохи вище ватерлінії – в районі вертолітного ангару та димової труби. Попадання в районі останньої призвело до великих руйнувань, пожежі та сильного крену на лівий борт через затоплення, проте слідів детонації боєкомплекту немає.
З моменту попадання ракет і по середину дня 14 квітня корабель продовжував горіти.
Видно, що перед затопленням «Москва» спочатку вигоріла зсередини, з більшості ілюмінаторів по лівому борту йшов сильний дим, що дозволяє припустити великий масштаб пожежі внутрішніх приміщень.
На кораблі відсутні рятувальні човни, які зберігались ззовні у задній частині корабля, поряд з вертолітним ангаром, а також розгорнутий кран, що свідчить про проведення евакуації екіпажем судна. Також на кораблі відчинено двері вертолітного ангару.
Увечері того ж дня (близько опівночі 14 квітня) міноборони Росії повідомило, що під час буксирування крейсера в порт призначення через пошкодження корпусу, отримані в ході пожежі від детонації боєзапасу, корабель втратив стійкість і в умовах штормового хвилювання моря затонув.
Однак, за метеорологічними даними, у той день Чорному морі не було шторму й висота хвилі становила близько 1 метра, а швидкість вітру – близько 14 вузлів, що вказує на м’яку погоду.
Згодом оперативне командування ЗСУ «Південь» опублікує перехоплення радіоперемовин екіпажу флагмана після влучання двох ракет в борт корабля. На плівці задокументовано, імовірно, перші хвилини після влучання ракет.
“Москва, перший, дві пробоїни, гвинт став, зарився, лягає на бік…“, – каже радист корабля.
Він повідомляє, що корабель отримав пробоїни нижче ватерлінії, крен корабля 30 градусів, місток відрізано (імовірно, сильною пожежею).
“Провести буксирування немає ходу для зближення, проводимо посильний порятунок екіпажу“, – чути на записі.
Можливі деталі
Згідно статті, опублікованої виданням “Українська правда“, російський флагман був потоплений у дощовий похмурий день, що, імовірно, створило ідеальні умови для того, щоб дві ракети комплексу “Нептун” досягли корабля та потопили його.
За словами співрозмовників видання, погода над морем створила умови, за яких сигнал від радару протикорабельного комплексу побачив ціль. Сигнал відбивався від хмар до поверхні води, а від неї назад до хмар – і в такому коридорі радар “добив” аж до «Москви» та зміг навести ракети.
Причини ураження крейсеру «Москва»
Головним питанням в цій історії залишається те, чому дві ракети не були збиті на етапі проходження протиповітряної оборони «Москви».
До систем ППО крейсеру входили потужні ЗРК середньої дальності С-300Ф, ближнього радіусу Оса-М, та зенітні гармати, котрі утворювали три ешелони оборони від повітряних загроз. Першим ракети мав зустрічати комплекс С-300Ф з радіусом дії до 75 кілометрів (ракета 5В55). У випадку прориву оборони ціль на дистанції 10-15 кілометрів мала зустріти одна з установок Оса-М, а в разі обходу оборони і цієї системи останнім рубежем мав стати вогонь шестиствольних 30-мм гармат АК-630.
Основним недоліком цієї багатошарової системи ППО виявилась характеристика мінімальної висоти перехоплення ракетних систем. Так, заявлена виробником мінімальна висота перехоплення цілей С-300 “Форт” становить 25 метрів, що обумовлено системою вертикального пуску та необхідністю набору швидкості для ракети.
Такий недолік став фатальним в процесі перехоплення крилатих протикорабельних ракет “Нептун”, котрі на фінальному відрізку польоту опускаються на висоту 3-5 метрів над поверхнею моря для того, аби максимально довго знаходитись непоміченими у полі зору корабельних радарів.
Перехоплення ракет на низькій висоті в ближньому радіусі дії мав би забезпечувати один з двох комплексів Оса-М, мінімальна висота перехоплення цілей котрих становить 5 метрів, чого теоретично мало бути достатньо. Проте тут варто враховувати і висоту встановлення самого комплексу над рівнем моря, що становить 15-20 метрів.
Останнім, що могло захистити корабель від повітряної загрози, мав стати щільний вогонь чотирьох шестиствольних гармат АК-630, скорострільність кожної з яких становить 5000 пострілів за хвилину. Управління цими комплексами здійснюється системою керування вогнем МР-123 «Багира», котра здатна автоматично виявляти, відслідковувати та вести вогонь по високошвидкісним цілям за допомогою ЛРС та оптичної станції.
Фатальні несправності
20 квітня в мережі була анонімно опублікована стаття під гучним заголовком “Екіпаж «Москви» зраджений своїми“. Публікація містила скани довідки про технічний стан ракетного крейсеру «Москва» від 10 лютого 2022 року, тобто за місяць до початку повномасштабного вторгнення.
Документ має важливі відомості про незадовільний стан багатьох критичних систем та агрегатів. Це вказує на низьку боєздатність корабля включно його з системами ППО.
Так, в довідці перелічено ряд несправностей в ракетно-артилерійській частині систем ППО корабля:
ЗРК С-300 “Форт” – при перевірці електронного пострілу після захоплення цілі немає прив’язки ракет до цілі, не загорається табло на пристрої ФИ231К, немає розгортання на індикаторі обстановки при роботі прийомно-передавального каналу №1, несправний пристрій ФЭ21A. Загорається несправність запобіжників елементу захисту, нестабільна робота пристрою ЦВМ №1,2 , не проходить режим “Тест ФК”, на пристрої ФВ27Ф горить несправність (канал 1), при виході на високе розгортання на блоці ФИ234К викривлена.
ЗРК “Оса-МА” №1 – антенний пост – немає випромінення СОЦ (станція виявлення цілей).
ЗРК “Оса-АМ” №2 – потребує налаштування ФК-1, немає стопоріння антени СОЦ, постійний сигнал імітованої цілі на індикаторі дальності.
АК-630 №1 – несправний блок керування, відсутня напруга 27 вольт, необхідна заміна автомату Ао-18 №3 в зв’язку з граничною кількістю настрілу на ствол.
Несправності радіотехнічної частини систем ППО:
МР-800 – радянський і російський комплекс далекого радіолокаційного огляду, призначений для виявлення повітряних цілей. Комплекс складається з двох радіолокаційних станцій, антени яких розташовані в антенній посадці тильними сторонами один до одного. Працює в поєднанні з ЗРК С-300Ф.
Несправності: пристрій №2П-1 (перший канал) неробочі субблоки В110-1 ФИТ. Потрібний ремонт субблоків, не вмикається другий каскад першого каналу пристрій №2 (1 канал), пробоїна текстолітової пластини, необхідна заміна підшипників на АТТ-50-400 №2 (ІІ канала), АТО-20-400 (резервний) при роботі несанкціоновано вимикається, спрацьовує автомат захисту агрегату, 1 канал пристрій 2-О (1) – несправний теплообмінник, 1-2 канал пристрій 14-2 блок ЗВА не задає швидкість оберту антени в основному режимі (працює в резервному).
МР-123 “Багіра” – російська корабельна система управління артилерійським вогнем. Комплекс призначений для керування артилерійськими зенітними установками АК-630. Забезпечує вогонь по повітряних цілях, включаючи низьколітаючі.
МР-123 №1 (носова частина) – немає фокусування телевізиру на пристрої №3.
МР-123 №2 (лівий борт) – несанкціоноване падіння напруги при переході із режиму “Ручное” в режим “Поиск”.
МР-123 №3 (правий борт) – відсутнє зображення на телевізирі, ширина променів в режимах “Захват” та “Автомат” не відповідають технічним умовам. Немає індикації контрольної лампи “Сканер ВКЛ.” На панелі КАП пристрою №3 (відсутнє сканування променю), пристрій №1 не керується за кутом місця.
Тобто, корабель вийшов у море із низкою серйозних несправностей в системі дальнього радіолокаційного виявлення МР-800, частина операцій виконувалась на резервних системах. Проблеми також були присутні і у функціонуванні С-300Ф.
Одна з установок ЗРК Оса-М (№1, імовірно, по лівому борту) не могла виявляти цілі та була недієздатною, другий комплекс мав проблеми з системю виявлення, а також індикатором цілей, потребував налаштування підсистем.
Система керування вогнем носової АК-630 не могла навестись на ціль по електрооптичному каналу через проблеми із візиром, АК-630 на лівому борту мала проблеми в системі живлення та могла дати відмову під час роботи.
Варто відмітити, що на фото ураженого крейсеру чітко видно повернутий в похідне положення радар 3Р41 «Волна», котрий мав супроводжувати та підсвічувати виявлену повітряну ціль. Те, що антена радару дивиться не в сторону лівого борту, звідки прилетіли ракети, говорить як мінімум про те, що радіолокаційний комплекс МР-800 не виявив пуск та політ цілей аж до моменту влучання, а як максимум – те, що один із радарних комплексів був взагалі вимкнений/несправний.
Халатність екіпажу
Крейсер «Москва» мав необхідні системи виявлення та перехоплення повітряних загроз. Проте окрім технічних можливостей важливою є і підготовка персоналу, котра має бути на дуже високому рівні, оскільки кораблі мають лише кілька хвилин, щоб відреагувати після виявлення ракети – всі необхідні заходи повинні бути здійсненні максимально швидко, що може зробити лише добре навчений персонал.
За інформацією з російських документів внутрішнього користування, на борту крейсера проходили строкову службу 248 матросів, що, очевидно, негативно вплинуло на ряд заходів через низький рівень кваліфікації останніх. Міноборони Росії не називає кількість строковиків, проте офіційно визнало їх присутність.
Зенітний ракетний комплекс С-300Ф, що стоїть на ракетному крейсері Москва та ряді других великих кораблів ВМС Росії, відомий своїм низьким рівнем автоматизації, через що від екіпажу системи вимагається дуже високий рівень компетенцій та натренованості.
Відомо, що у військово-морському флоті РФ для проведення зенітних стрільб з цього комплексу в ході навчань або державних випробувань було нормою попереднє запрошення представників заводу-виробника на корабель та багаторазове відпрацювання стрільб за їхньої участі разом з екіпажем. Відомий випадок, коли під час державних випробувань важкого атомного крейсеру проекту 1144 “Кіров” непідготовлені оператори комплексу просто “пропустили” повітряну мішень на відстань меньше 10 кілометрів – не встигли зреагувати на неї.
Також виникають питання і до підготовки екіпажу в розрізі організації боротьби за живучість. За інформацією із російських джерел, екіпаж почав покидати судно в перші години після початку інциденту, відмовившись від проведення заходів з порятунку корабля. Цю версію підкріплює характер розповсюдження пожежі вздовж усього корабля, що можливо лише за умови відсутності створених екіпажем “рубежів оборони”.
Крен корабля на лівий борт в 30 градусів, який став причиною забору води та затоплення крейсера, також міг бути компенсований контрзатопленням протилежних до місця пробоїни відсіків. Це стандартна практика на усіх флотах світу та відпрацьовується в теоретичних умовах на навчаннях.
На опублікованих фото за 14 квітня яскраво видно відкриті ілюмінатори на борту корабля, що суворо забороняється корабельним уставом під час виходу в море. Наскрізний рух свіжого повітря лише підсилив пожежу у відсіках судна.
Одними із винуватців затоплення корабля та гибелі російських моряків варто вважати і командування чорноморського флоту та безпосередньо капітана корабля, котрі, маючи інформацію про критичні несправності бортових систем, допустили вихід крейсера у море.
Втрати особового складу
Достеменно невідомо, скільки членів екіпажу вижили або отримали поранення. Згідно з відкритими даними, штатна чисельність екіпажу “Москви” становила від 510 до 758 осіб. Відомо, що на крейсері проходили службу солдати строкової служби.
Міністерство оборони Росії заявляє, що 396 моряків на кораблі врятовано, 18 моряків загинуло та ще 10 залишаються зниклими безвісти, проте реальні цифри перевірити неможливо. Ряд інтернет-видань з посиланням на власні джерела повідомляють про 37-40 загиблих та велику кількість поранених.
Достеменно відомо, що в ході інциденту загинув командир ракетного крейсера «Москва» капітан І рангу Купрін Антон Валерійович.
На підтвердження версій про порятунок більшої частини особового складу говорить факт довгого знаходження корабля на плаву (близько доби), що дало час на евакуацію та версія про відсутність заходів боротьби за живучість. Підвердженням цьому також слугує відсутність рятувальних човнів та вертольоту на борту судна.
Батьки зниклих російських моряків розповіли про те, що в Росії приховують інформацію про зниклих членів екіпажу крейсера «Москва».
Мати матроса-строковика Єгора Шкребця, який служив на крейсері «Москва» і зник безвісти, розповіла, що вони з чоловіком були у шпиталі в Скелястій бухті, куди привезли поранених з потопленого корабля. Там, за її словами, було близько 200 постраждалих моряків. Загалом, як стверджує мати Шкребця, на кораблі було понад 500 людей.
«Ми кожну обпечену дитину дивилися. Не можу передати, як це важко, але я не знайшла свого. Там було лише двісті людей, а на крейсері було понад п’ятсот. Де решта? І Краснодар підняли, і решту, все обдзвонили, але не можемо знайти», – сказала Ірина Шкребець.
