Пам’ятаю море – 3
Finita
Так, в іншому місці ми зупинитись не могли, бо не працював двигун, прогнозу погоди не знали й знати не могли… якось те все звучить не переконливо.. Хвиля за хвилею заносить соленим піском те, що було нашим життям. Що це? Помилка? Випадковість? Випробування? Покарання?
Отже. У чому була наша помилка?
Два якорі були закинуті за всіма правилами. Ланцюг розкладений довжиною в п‘ять-шість глибин. То, чому ж тепер, наближаючись по землі до берега, ми спостерігаємо як ламається щогла, як хвилі розкидують по березі наші речі, як хвиля за хвилею заносить піском, поглинає в себе наш дім
Біль, розпач, шок, безсилля, відчай. .. спокій? Все скінчилось. Привіт знов, сухопутне життя. Який урок ми маємо засвоїти на цей раз?
