Альфред Кох: Ми пам’ятаємо, що Сі Цзіньпін дізнався про намір Путіна напасти на Україну під час Олімпіади
Минув рік і двадцять шість днів війни. Ситуація мало чим відрізняється від учорашньої. Де було гаряче вчора – там гаряче й сьогодні. Але загалом нічого критично важливого на фронті сьогодні не сталося.
Закінчився другий день переговорів Сі Цзіньпіна з Путіним. За результатами сьогоднішнього дня вони виступили із максимально розпливчастими заявами. У їх спільній заяві (а тільки вона і є цінністю) особисто я побачив лише те, що курс на викачування дешево ресурсів з Росії до Китаю буде продовжений і навіть розширений.
Ну, а, власне, куди тепер Путіну подітися? Він так ревно охороняв свій суверенітет від Заходу, що тепер цілим і неушкодженим вручає його в руки Пекіна. Не можна сказати, що це виявилося сюрпризом для публіки, чи не так? Путін послідовно, багато років йшов до цього результату. І ось дійшов. З чим ми його (а з ним і всіх росіян) вітаємо.
Що ж до військового співробітництва (що тільки нас і цікавить), то тут мені здалася дуже важливою лише одна фраза з їхньої спільної заяви. Наведу її повністю: “Російсько-китайські відносини досягли найвищого рівня у своїй історії й продовжують поступово розвиватися, проте не є військово-політичним союзом і не спрямовані проти третіх країн”.
Може бути, я бачу те, що хочу бачити, але мені здається, що цією фразою Сі Цзіньпін чітко каже: ви хороші хлопці і я із задоволенням торгуватиму з вами, але “кулемету я вам не дам”. І те, що ця фраза включена до спільної заяви, означає, що Путін її зрозумів правильно і під нею підписався. Щоб потім запитань не було.
Чітко і ясно: хлопче! Не май ілюзій! Ми з тобою не воєнно-політичні союзники. Ми не хочемо через тебе мати проблеми ні з ким. І тим більше із Заходом. Хоч він нам не подобається так само як і тобі.
Ще раз: можливо я помиляюся. Але поки що я бачу ситуацію так. Ну як ще інакше можна трактувати фразу про те, що навіть у своїй найвищій точці відносини між Росією та Китаєм не можна вважати військово-політичним союзом? Інтуїція нагадує мені, що це не Росія наполягла на включенні цієї фрази до спільної заяви.
Чи можна видихнути? Не знаю. Завтра ще один день переговорів. Чорт його знає, до чого вони там домовляться. І головне – чи зателефонує Сі Цзіньпін після візиту до Москви Зеленському? Я не знаю, чи є про такий дзвінок домовленість, але ходить наполеглива чутка, що є.
Сьогодні у Білому Домі прямо заявили, що Байден “дуже хоче поговорити із Сі Цзіньпіном”. І додали, що з великою увагою стежать за переговорами в Москві, і що США категорично проти якихось перемир’їв та припинень вогню, якщо такі на перевірку виявляться лише перепочинком для Путіна, який дасть йому можливість накопичити сили та напасти на Україну знову.
Водночас Байден дав команду розсекретити дані про походження вірусу covid-19. Не треба бути Сократом, щоб зрозуміти у чий город цей камінь.
Мало того, що це буде удар міжнародного престижу Китаю. Але це матиме для Пекіна ще й внутрішньополітичні наслідки. Адже не секрет, що населення в Китаї було дуже незадоволене тим, якими драконівськими заходами боролася їхня влада з пандемією. У деяких містах були навіть хвилювання з цього приводу. І як буде китайцям дізнатися, що весь цей геморой їм влаштував рідний уряд?
Тепер у руках Байдена. Захоче він опублікувати матеріали, що повністю викривають, — буде у Сі Цзіньпіна проблема. Оприлюднить щось розпливчасте та малопереконливе – можна буде спустити проблему на гальмах. У таких умовах Пекіну немає потреби вкотре злити Вашингтон. Тим більше через такий дрібний для нього привід як путінська авантюра. Яка, швидше за все, і для Пекіна стоїть уже впоперек горла.
*******
Ми пам’ятаємо, що Сі Цзіньпін дізнався про намір Путіна напасти на Україну під час Олімпіади. Коли Путін, що приїхав на неї, побіжно згадав про цей свій намір як про щось, що не займе багато часу і не підійме багато галасу. І лише під цим соусом Пекін погодився на прихильний нейтралітет. Тоді Путін навіть і не заїкався про те, що йому знадобиться військова допомога Китаю.
А тепер, після року війни, коли московський царьок повністю обісрався, він просить врятувати його від неминучої поразки та дати йому боєприпасів та зброї. Ні, ви подивіться на цього героя! Сі Цзіньпін, мабуть, думає: куди він мене тягне? Воно мені потрібне? Навіщо мені ця валіза без ручки?
А що Росія? Росія у своєму репертуарі. Слідом за Медведєвим у конкурсі мудаків вирішив взяти участь і Володін. Він обізвав Байдена маразматиком, а Борреля запропонував із Брюсселя перемістити до Лефортово.
А у Соловйова в ток-шоу люди, у патріотичному чаді, вже непритомніють. Сьогодні погано стало керівнику школи сходознавства НДУ ВШЕ Андрію Карнєєву. Він звалився на підлогу, і чотири учасники зустрічі кинулися йому на допомогу. Виявляється, патріотизм путінського напруження вже не всі витримують. Збористою виявилася річ…
Загалом, поки що все має непоганий вигляд. Тим більше, що справа наша – права. отже, ворог буде розбитий, а перемога буде за нами.
Слава Україні!
