Як війна змінила Зеленського, а Путін – його недооцінив
Це світовий рекорд. Жоден глава держави не виступав із щоденними зверненнями. Володимир Зеленський робить це майже рік. Відеоролики президента України, записані ним то в офісі, то у бомбосховищі, стали його воєнною хронікою. Вони документують, як після російського вторгнення змінювалася країна – і він сам.
Точкою відліку стає 23 лютого 2022, коли за кілька годин до нападу РФ Зеленський записує особливе звернення. Він адресований краянам, але насамперед – росіянам у спробі запобігти війні. Зеленський закликає їх до протестів у Росії та попереджає. “Якщо на нас наступатимуть війська, якщо у нас спробують відібрати нашу країну, нашу свободу, наші життя, життя наших дітей, ми захищатимемося. Не наступатимемо – захищатимемося”, – каже Зеленський російською. Це востаннє, коли на той момент 44-річний політик виступає з гладко поголеним обличчям, у костюмі та краватці. “Наступаючи, ви бачитимете наші обличчя, не наші спини – наші обличчя”, – каже Зеленський. Він дотримується слова.
“Мені потрібні боєприпаси, а не таксі”
Після нападу Зеленський і уряд залишаються в столиці, в тому числі й тоді, коли російські війська стоять на околицях Києва. Це багатьох дивує. Насамперед президент РФ Володимир Путін, очевидно, розраховує на те, що Зеленський втече до західних регіонів України чи за кордон. Повідомлялося, що такі пропозиції надходили. Відповідь Зеленського у переказі інформагентства AP стає легендарною. У перекладі з англійської вона звучить приблизно так: “Мені потрібні боєприпаси, а не таксі”.
Чи саме ці слова використовує президент України, немає доказів. Але коротка фраза точно передає настрій Зеленського, приносить йому багато симпатій за кордоном та підвищує бойовий дух країни.
Це розворот на 180 градусів. За кілька днів і тижнів до цього багато кого дивує реакція Зеленського. Коли західні спецслужби й глави держав попереджають про напад, що готується, і вивозять персонал посольств з Києва, президент України реагує з недовірою і критикою. Пізніше він пояснює це бажанням уникнути паніки. Російський напад змінює все.
Камера – найпотужніша зброя Зеленського
Першого дня війни, 24 лютого 2022 року, президент виступає в одязі оливкового кольору. Військовий дрес-код досі залишається його фірмовим стилем – так само як і триденна щетина. Таким його знає весь світ, таким він постає у незліченних інтерв’ю та на обкладинках. У другий день війни Зеленський записує своє, мабуть, найважливіше та знамените відео. У півхвилинному ролику президент стоїть біля будівлі офісу в Києві в оточенні інших керівників України. Його головний сигнал: “Ми усі тут, ми захищаємо нашу незалежність”.
У перші дні Зеленський готовий до поступок, наприклад, відмовитися від прагнення вступити до НАТО. Але після повідомлень про злочини російської армії та анексію нових територій він займає безкомпромісну позицію – як і більшість українців.
Ставши президентом воєнного часу, Зеленський робить ставку на те, що він може найкраще – комунікацію. Камера – його найпотужніша зброя. Зеленський з’являється у коротких відео у різних регіонах України, підтримує, знаходить правильні слова, виглядає по-людськи доступним. Лише декому не подобається його схильність до гри слів.
Крім того, Зеленський періодично їздить на фронт, зустрічається з солдатами – у звільненому Ізюмі у вересні або в грудні у Бахмуті, що обороняється. У деяких зверненнях Зеленський використовує кадри зруйнованих російською армією українських міст. Інсценування йому не потрібне, досить реальних жахливих кадрів.
Популярність Зеленського, яка сильно впала до російського вторгнення, після нього зросла майже втричі й зараз становить 80-90 відсотків. Чому його недооцінили?
Путін не сприймав Зеленського всерйоз
Відповідь потрібно шукати у минулому. Зеленський став президентом України у 2019 році, не маючи політичного досвіду, майже як у серіалі “Слуга народу”, в якому він грав шкільного вчителя, який став главою держави. До висування кандидатури він був успішним коміком, актором та продюсером. Був час, коли він зі сцени розважав Дмитра Медведєва, який був тоді президентом Росії, під час його візиту в Україну. Це було однією з причин, чому керівництво РФ не сприймало його всерйоз і дратувалося, коли він не йшов на поступки.
Зеленський був російськомовним коміком і роками висміював українство та прозахідних українських політиків. При цьому його жарти про проросійського президента Віктора Януковича були швидше невинними. Зеленський мав тісні зв’язки з Росією, там він заробляв гроші – у тому числі й після анексії Криму. Дехто в Україні не міг йому це пробачити.
Напад Росії став вододілом. Критика Зеленського здебільшого замовкла, він зміг переконати багатьох скептиків, насамперед тим, що не виїхав із Києва. Причиною може бути його досвід у дитинстві та юнацтві.
Зеленський виріс у Кривому Розі, промисловому місті на південному сході України. Хоча як професорський син він був у привілейованому становищі, його покоління застало останні важкі роки розпаду СРСР. Одна з перших лекцій – від протистояння не йдуть. У Зеленського це проявилося, коли між першим та другим турами президентських виборів 2019 року він викликав президента Петра Порошенка, свого конкурента та досвідченішого політика, на дебати на стадіон.
Восени того ж року Зеленський під час зустрічі на Донбасі з бійцями, які виступали проти відведення військ, дав зрозуміти, що не поступиться під тиском і сказав фразу, що він “президент цієї країни”, а не “лох якийсь”.
Коли Росія напала на Україну, цей настрій міг стати в пригоді Зеленському. Глава Кремля це, схоже, недооцінив. Путін вважав Зеленського недосвідченим та слабким, таким, кого він зможе легко зламати.
Суперечка про ракети у Польщі залишається винятком
Зеленському не все вдається, уряд припускається помилок. Українці досі чекають на результати розслідування, як Росія могла захопити в перші дні війни великі території на півдні країни. Деяким політикам довелося піти, серед них – друзі президента. Сам Зеленський викликав здивування і частково роздратування серед західних партнерів України, коли в листопаді говорив про те, що ракета, яка впала в Польщі й вбивала двох цивільних, була російською. За даними США, це була ракета української ППО.
Але той епізод був винятком. Зеленський бачить своє головне завдання у тому, щоб через ЗМІ добиватися більшої допомоги для своєї країни. Він майже щодня звертається до західних політиків і просить, дехто каже – випрошує – зброю. Просить успішно, зброї стає дедалі більше. Стільки відеовиступів у парламентах та на конференціях, як Зеленський, не зробив жоден президент. Це також світовий рекорд.
