Колонізація Юпітера не за горами: вчені виявили на супутниках планети полярні сяйва,: чому це дуже важливо
Спектральний аналіз сяйва вказує на наявність на супутниках подібності кисню.
Поки що людство зайняте пошуком поодиноких планет, на яких умови життя наближені до земних, але згодом людям доведеться колонізувати всі планети – спочатку хоча б у нашій Сонячній системі.
У цьому впевнені вчені з Каліфорнійського технологічного інституту, йдеться у статті у науковому виданні.
І поряд з найближчими до Землі Марсу та Венерою прийде черга і Юпітера – красивої планети, з величезними чотирма супутниками.
“Якщо ми коли-небудь створимо колонії на чотирьох великих супутниках Юпітера, то люди, що оселилися на них, або їх нащадки будуть із задоволенням дивитися вгору., велику і маленьку, можна буде спостерігати гарні полярні сяйва”, — вважає доктор Кетрін де Клеєр.
За словами вченої, дивним є той факт, що полярні сяйва на вказаних супутниках Юпітера були виявлені в обсерваторії Кека з використанням одного з найбільших телескопів на Землі, а не за допомогою будь-якого з космічних апаратів, що відвідали систему.
Потужні полярні сяйва на супутниках Юпітера дають надію на те, що їхня колонізація, а також освоєння планети-гіганта в майбутньому стануть можливими.
Раніше дослідження полярних сяйв місяців Юпітера були ускладнені тим, що Земля знаходиться надто близько до Сонця, світло якого “сліплювало” і не дозволяло проводити спостереження. Тому було прийнято рішення робити це у той час, коли Юпітер блокував сонячне світло.
“Ці спостереження складні, тому що в тіні Юпітера його місяці майже невидимі. Світло, що випромінюється їх слабкими полярними сяйвами, є єдиним підтвердженням того, що ми взагалі направили телескоп у потрібне місце”, — вважає доктор Кетрін де Клеєр.
Вчена зазначає, що земні полярні сяйва викликані тим, що магнітне поле планети спрямовує заряджені частинки до полюсів, де зіткнення з газами в атмосфері створюють кольори, які ми бачимо. Ці кольори залежить від конкретних газів, із якими взаємодіють частки.
В той самий час полярні сяйва на супутниках Юпітера різняться залежно від відношення кожного місяця до похилого магнітного поля Юпітера та його тіні.
Так, зважаючи на те, що супутник Іо — це не тільки місяць, найближчий до серця магнітного поля, а й атмосфера, що постійно оновлюється вулканічними шлейфами заввишки сотні кілометрів, на ньому помічено жовто-оранжеве свічення, схоже на світло натрієвих світильників — червоне та зелене в залежності від кисню.
“Світіння Іо стає дуже слабким протягом 15 хвилин після входу супутника в тінь Юпітера, і йому потрібно кілька годин, щоб відновитися після виходу з неї“, — вважає професор університету Бостона Карл Шмідт.
Кисневий компонент набагато стабільніший, і враховуючи коротку орбіту Іо, він домінує більшу частину часу.
Тонких атмосфер супутників Європа і Ганімед, як і раніше, достатньо для утворення полярних сяйв, але вони темно-червоні, а не зелені на відміну від Землі.
Всі три супутники мають полярні сяйва в ближньому інфрачервоному діапазоні, невидимі для наших очей, але виявляються телескопами, викликані калієм на Іо і киснем на наступних двох.
“Яскравість різних кольорів полярного сяйва говорить нам про те, з чого, ймовірно, складається атмосфера цих супутників. Ми виявили, що в ній присутній молекулярний кисень, схожий у чомусь на той, яким ми дихаємо тут, на Землі. І він, ймовірно, є основним компонентом крижаної місячної атмосфери”, — вважає де Клеєр.
У деяких випадках дослідження спектра світіння призводять до несподіваних результатів. Наприклад, вони показали, що тільки п’ята частина атмосфери супутника Європа складається з водяної пари, попри те, що в минулому були виявлені гейзери, які, як вважається, виходять із її внутрішнього океану.
Крім того, команда вчених спромоглася встановити лише верхню межу кількості води в атмосфері Ганімеда, попри те, що він також підозрювався в наявності підповерхневого океану. А полярне сяйво супутника Каллісто настільки слабке, що його склад було важко визначити. Ці результати суперечать УФ-дослідженням, які виявили набагато більше води. У документах передбачається, що рух у тінь може також змінити склад атмосфер Європи та Ганімеда.
У будь-якому разі, дослідження полярних сяйв на супутниках Юпітера тільки починається, і видається вченим дуже перспективним.
