Як Олаф Шольц опинився у капкані через “Леопарди”
Рівно тиждень тому уряд Німеччини оголосив про своє рішення передати Україні до 40 бойових машин піхоти Marder. Тепер і дня не минає без дедалі наполегливіших вимог відправити слідом за ними і важкі танки Leopard 2. Звучать вони як усередині країни, так і з боку партнерів ФРН по НАТО.
Уряд канцлера Олафа Шольца (Olaf Scholz) поки що зволікає, посилається на колишні принципи, якими він керується, ухвалюючи рішення щодо постачання Україні тих чи інших озброєнь. Але після оголошення Польщі наміру передати Україні танки німецького виробництва з арсеналів польської армії, можливостей відмовити Києву, який давно просить танки Leopard, в офіційного Берліна практично не залишилося.
Польський демарш
Варшава не вперше ставить німців у вкрай незручне становище. Зовсім нещодавно, образившись на міністерку оборони ФРН Крістіне Ламбрехт (Christine Lambrecht), яка не зуміла зберегти в таємниці постачання Польщі німецьких батарей ППО Patriot, поляки ефектно запропонували Берліну передати одну безпосередньо Україні.
Уряд Німеччини опинився в ситуації цугцвангу.Після деяких вагань і консультацій з американцями Берлін, зрештою, погодився – разом із БМП Marder Україна отримає з ФРН і одну установку Patriot.
Тепер Польща взяла на себе й ініціативу в тому, що стосується постачання Києву танків Leopard. У середу, 11 січня, президент Польщі Анджей Дуда після зустрічі з президентами України та Литви Володимиром Зеленським та Гітанасом Науседою у Львові оголосив про рішення відправити в Україну роту німецьких танків Leopard 2 з наявних на озброєнні польської армії. Польська танкова рота, кажуть експерти, це від 10 до 14 машин.
Ключова роль належить Німеччині
Повідомлення про це з позначкою “терміново” тут же облетіли всі світові інформаційні агентства. Вчитуватися в деталі багато хто не став. А деталі суттєві.
По-перше, передача проданих кому б то не було німецьких озброєнь третій стороні допускається тільки з дозволу уряду Німеччини. А, по-друге, Польща готова відправити свої танки Leopard в Україну у складі “європейської танкової коаліції”, яку і пропонує створити для цієї мети. Зрозуміло, що ключова роль у такій коаліції може бути тільки у Німеччини – країни, в якій такі танки й виробляються.
В офіційному Берліні явно не раді ініціативності Варшави. Натомість зовнішньополітичний експерт опозиційних консерваторів, полковник Генштабу у відставці Родеріх Кізеветтер (Roderich Kiesewetter) високо оцінив заяву польського президента: “Таким чином Польща знову показує, що мислить завбачливо стратегічно і є надійним партнером“.
Кізеветтер вважає, що уряд Німеччини має переглянути свою позицію: “У разі подальшого зволікання доведеться миритися з докором у ненаданні необхідної допомоги”.
Німецькі принципи надання військової допомоги
Уряд Німеччини називає три принципи, якими він керується в наданні військової допомоги Києву. Перший: блок НАТО в жодному разі не повинен стати однією зі сторін збройного конфлікту. Другий: Німеччина постачає Києву те, що може, і те, що потрібно. Третій: координація постачання із західними союзниками.
Останній принцип очевидний. Безглуздо постачати для ЗСУ гармати, якщо до них немає снарядів потрібного калібру. Відхід Берліна від другого принципу у випадку з БМП Marder офіційний представник канцлера Штеффен Гебештрайт (Stefen Hebestreit) пояснив тим, що запаси аналогічної радянської техніки, яку передавали Україні з арсеналів східноєвропейських країн у рамках так званих “кругових постачань”, закінчилися.
А що з першим принципом? Де той рубіж, за яким НАТО ризикує стати безпосереднім учасником війни в Україні? Відповідаючи на таке запитання кореспондента DW, Гебештрайт нагадав історію з безпольотною зоною, про яку після широкомасштабної російської агресії ще в березні просила Україна. Встановлення такої зони, за його словами, означало б початок прямого збройного конфлікту між НАТО і Росією.
Спочатку були шоломи, потім гаубиці. Черга за танками
Інші приклади він навести відмовився. Річ у тім, що Берлін крок за кроком розширює межі можливого.
На початку в Німеччині взагалі сумнівалися, чи припустимо постачати Україні летальну зброю без ризику опинитися втягнутими у війну. Щедро обіцяли оснастити українських військовослужбовців німецькими шоломами. Потім неохоче почали передавати протитанкові установки, легкі системи ППО типу зенітних ракет Stinger. Наступними етапами були дискусії про самохідні гаубиці PzH 2000, систему ППО IRIS-T, батареї Patriot, БМП Marder. Тепер ось черга дійшла до танків Leopard 2.
Щоразу історія повторюється. Спершу Берлін каже “ні”, висуває згадані вище аргументи, потім плавно відступає зі своїх позицій і зрештою знаходить причину, що спонукала його все-таки почати постачання тих озброєнь, у яких він раніше Києву відмовляв.
Колишній генерал НАТО німець Ганс-Лотар Домрезе (Hans-Lothar Domröse) вважає, що в історії з танками “канцлер Олаф Шольц опинився в леопардовому капкані”: “Якщо Шольц відмовить Польщі в дозволі на постачання (танків Україні. – Ред.) та/або не увіллється в “сім’ю Леопардів”, то отримає проблеми з союзниками, особливо в тому разі, якщо Великобританія передасть танки Challenger. Якщо ж поступиться, то посвариться з власною партією”.
Позиція СДПН починає змінюватися
Утім, і позиція Соціал-демократичної партії Німеччини (СДПН), у лавах якої перебуває Олаф Шольц, поступово змінюється. Голова фракції СДПН у Бундестазі Рольф Мютценіх (Rolf Mützenich), який ще кілька днів тому нарікав на дефіцит дипломатичних зусиль із припинення війни в Україні, тепер заявляє, що “жодних червоних ліній” у питанні про військову допомогу Києву бути не може. Україна, за його словами, повинна “отримувати все, що їй необхідно для реалізації її права на самооборону”.
Не виключає тепер постачань танків Leopard 2 міністерка оборони Ламбрехт, хоча й підкреслює, що поки позиція уряду не змінилася. А віцеканцлер і очільник мінекономіки “зелений” Роберт Габек (Robert Habeck) заявив, що Німеччина не заперечуватиме проти передачі таких танків Україні Польщею.
Але остаточне рішення, вважають спостерігачі, буде ухвалено 20 січня на зустрічі контактної групи у “форматі Рамштайн” – міжнародній конференції, на якій представники півсотні країн координують військову допомогу Україні. Але, можливо, і раніше – наприклад, цієї п’ятниці, 13 січня, коли на засіданні фракції СДПН виступатиме сам Олаф Шольц.
