На Закарпатті ростуть чотири сторічні секвоядендрони – одні з найвищих дерев світу

Цьогоріч їм виповнюється рівно сто років – у 1920 році за чехів їх посадили в Лужанському лісництві на Рахівщині (Закарпаття) разом з іншими культурами. До наших часів залишилося лише чотири дерева, вони зараз мають природоохоронний статус і стають дедалі популярнішими в туристів: справді, побачити “мамонтові дерева”, та ще й такого поважного віку й габаритів, у нашій країні можна тільки тут (ще старіше таке дерево – висаджене в 1885 році – на території України росло в Нікітському ботанічному саду в Криму, проте невідомо, в якому воно нині стані, – ред.). Здійснити таке лісове паломництво можна самотужки, до мамонтових дерев прокладена екологічна стежка в лісництві. А вже діставшись дерев, можна досхочу вражатися їхніми розмірами та незвичною фактурою.

МАЮТЬ ОФІЦІЙНИЙ СТАТУС ПАМ’ЯТКИ ПРИРОДИ

Наші закарпатські секвоядендрони ростуть у Рахівському районі в урочищі малий Банський недалеко від села Луг, на висоті близько 550 метрів над рівнем моря. Ця чверть гектара є територією природоохоронного значення у Великобичківському лісгоспі (Лужанське лісництво), дерева мають природоохоронний статус — офіційно ці чотири дерева є пам’ятками природи, – розповідає Сергій Прокоп.Ми відвідуємо “мамонтові дерева” на Рахівщині у межах туру вихідного дня відомого закарпатського екскурсовода Сергія Прокопа.

СТО РОКІВ ТОМУ ЇХ ВИСАДИЛИ ЧЕХИ

Садили ці дерева рівно сто років тому, восени, за часів, коли Закарпаття входило до складу Чехословацької республіки.

– Тут був суцільний зруб, і чехи заліснили їх різними лісовими культурами — буками та грабами, ялицями карпатськими, смереками, модринами, дубами та яворами (саме тому це лісництво цікаве для відвідувачів — тут росте як ніде багато різних видів дерев, висаджених в одному місці, таке собі біорізноманіття, створене людськими руками). І саме тоді поміж аборигенних карпатських лісових культур висадили ці секвоядендрони — для експерименту, певно. Звісно, було їх посаджено більше, але до нашого часу дожили тільки 4 дерева. Найвище зараз має 54 метри та 1,3 метра в діаметрі, – каже Сергій Прокоп.

Цікаво, що такі групи секвоядендронів у Карпатах — велика рідкість. У природних посадках їх більше нема, хоча ці дерева ростуть у ботанічних садах. На Закарпатті — в Ужгороді та під Мукачевом у дендропарку Березинка. Але вони менші за віком і розмірами.

ДО ЧОГО ТУТ МАМОНТИ?

Звісно, ці гіганти посеред звичного буково-ялицевого карпатського лісу вражають. Чотири коричневі товстезні здоровані зустрічають на невеликій галявині. Тут є місце для відпочинку, альтанка, трохи вище галявинки з деревами — годівничка для лісових звірів із сіном, але їх майже ніхто з групи не зауважує. Усі одразу прикипають до дерев поглядом, а потім кидаються, щоб торкнутися руками. Як тільки підходиш ближче і кладеш долоню на стовбур, одразу – “бінго!”: “Я знаю тепер, чому вони називаються “мамонтовими деревами” – вони такі ж коричневі й волохаті, як мамонти!” – кричу до гіда.

– І не тільки через це! Глянь уверх, – відповідає Сергій. – Їхні гілки не схожі за формою на інші хвойники — вони заокруглені на кінцях, тому мають вигляд мамонтових бивнів. Через це їх і називають мамонтовими соснами.

Дивлюся: справді, так і є.

Під деревом можна надибати кілька сувенірів — шишки та збиті вітром гілки. Вражає також рівна пірамідальна форма секвоядендронів, для цього треба відійти від них на деяку відстань, аби оцінити.

А ще (і цей фактор одразу оцінять дівчата), секвоядендрони – дуже “інстаграмні” дерева. Тому будьте готові вистояти чергу, щоби зробити селфі маленької себе на фоні велетенських дерев.

БОРОТЬБА ЗА “СЕКВОЙНИЙ” БРЕНД

– Цікаво, що ці дерева мають кілька назв. Секвоядендрон, секвоя гігантська, веллінгтонія та вашингтонія. Сама назва “секвоя” — це ім’я вождя племені індіанців черокі, яке цьому дереву присвоїв один із його дослідників (хоча ця версія багато разів оскаржувалася іншими науковцями). Дві інші назви — це боротьба за бренд між англійцями й американцями. Один з англійських дослідників секвоядендронів назвав дерево на честь англійського полководця Веллінгтона, на що американці одразу запротестували. Вони вважали, що одне з найвищих дерев світу, яке до того ж є ендеміком на їхньому континенті, повинне мати ім’я саме американського президента — Вашингтона, так з’явилася назва “вашингтонія”, – розповідає Сергій Прокоп.

Батьківщина секвоядендронів — це справді Північна Америка, найбільше їх росте у Каліфорнії та вздовж Тихоокеанського узбережжя, там є смуга в 720 км, де зафіксовано найбільше зростання секвоядендронів, це за 30-40 км від Тихого океану. Вони дуже люблять тихоокеанський туман, загалом вологий клімат. Цікаво, що на Рахівщині, саме в цій місцині досить волого, можливо, саме тому вони тут і прижилися, – каже екскурсовод.

НАШІ ЯЛИЦІ ЩЕ ДАЮТЬ ЇМ ФОРУ

Секвоядендрони — це справжнє досягнення еволюції.

– У тому плані, що вони надзвичайно пожежостійкі. Через грубу кору (а її товщина – 60-70 см), ці дерева витримують лісові пожежі, кора обвуглюється і захищає серцевину дерева, воно не страждає під час розгулу стихії. І ще один цікавий факт: саме коли горить підстилка у хвойному лісі, тоді краще проростає насіння секвоядендронів, – каже Сергій Прокоп.

Саме тому ці дерева можуть рости і ростуть на Землі до 3 тисяч років! Вони незнищенні.

– Нині найстарший секвоядендрон у світі має 3200 років, це дерево досягає 115-117 метрів у висоту. Але секвої вражають не тільки своєю висотою, вони дуже широкі в діаметрі – можуть досягати 6-10 метрів, а в обхваті – до 30 метрів. Через це секвоядендрони називають іще “деревами світу”.

Хоча треба сказати, що нашим карпатським секвоядендронам за розмірами поки що дають фору хвойні ендеміки, особливо ялиця біла. Адже тут, у Карпатах є її екземпляри, які досягають 50 метрів у висоту та 2 метрів у діаметрі, от на схилі Говерли росла донедавна така 53-метрова ялиця. Так що ці карпатські “мамонтові дерева” їх іще не переплюнули, – каже гід.

Але разом з тим — у них на це є ще 3 тисячі років попереду. Аж у голові паморочиться, коли це уявляєш!

Тетяна Когутич, Ужгород-Луг, Закарпаття
Фото автора

Укрінформ