Охоронець Сталіна
Олександр Контракт – один із тих, хто був присутній зі Сталіним – і, відповідно, з Черчіллем і з Труменом на Потсдамській конференції. У 1945 році Контракт був старшим лейтенантом Червоної армії, володарем дванадцяти бойових орденів та медалей та особистим охоронцем Сталіна.
Сашко Контракт – єврей, комсомолець, спортсмен – народився в Україні. В 1939 році він привернув увагу тодішнього члена Політбюро ЦК ВКПБ Микити Хрущова тим, що на його запитання, ким Сашко хоче стати, той відповів: співробітником НКВС.
Почувши відповідь сина, Сашин тато, який був рабином у себе в містечку, сказав: «Щоб ти не наважувався з’являтися вдома в цій формі».
Коли почалася війна, Саша Контракт потрапив разом зі штабом Хрущова до Сталінграда і опинився там на останній лінії оборони, де бійці НКВС розстрілювали тих, хто відступав.
Після тяжкого поранення Сашко лежав у шпиталі на Уралі, коли там з’явився Хрущов і, впізнавши Сашка, знову запитав його, що хоче робити після виписки. Сашко не замислюючись відповів: замінити вартового у Кремлі, щоб той зміг піти на фронт.
Хрущов так і передав Сталіну, додавши від себе, що єврейчик хоче померти за батьківщину.
Сталін викликав Сашу до себе, і тремтячий комсомолець не знайшов нічого кращого, ніж зізнатися, що його батько – рабин і що він сам навчався у йєшиві, щоб стати рабином. Але саме це й сподобалося Сталіну, який навчався у духовній семінарії, щоб стати священиком.
Сашу прийняли до штату охорони, Сталін змінив йому прізвище на Контрактов і зобов’язав його носити хрест, щоб ніхто не запідозрив його єврейства. Сашко ввійшов до числа тих дев’ятнадцяти чоловік, які були «очима та вухами» Сталіна і яких він називав «хлопці із заднього двору». Вони не лише охороняли Сталіна, а й дегустували його їжу. Сталін навіть дозволив Сашкові не торкатися любимої Вождем та Вчителем свинини. А набагато пізніше священик, що не відбувся, і рабин, що не відбувся, вели теологічні бесіди, які не раз затягувалися далеко за північ. Після закінчення розмов вони дивилися улюблені Сталіним американські ковбойські фільми.
На очах у Сашка Берія наказав розстріляти шістьох кухарів, після чого Сашко тимчасово став кухарем. Єдине, що він навчився вдома готувати, були «латкес» – картопляні оладки, і вони так сподобалися Сталіну, що він часто велів новому кухареві готувати цю смачну страву.
Доля зіштовхнула Сашка як з російським вождем, так й єврейським.
Черчілль побажав, щоб польські офіцери прибули до Лондона і увійшли до складу польської армії, що заново формується. А польських офіцерів за наказом Сталіна вже розстріляли у Катині.
Сталіну треба було у будь-який спосіб уникнути скандалу, і він викликав Сашка. “Візьми двох людей, їдь у сибірські табори і знайди мені там будь-яких польських офіцерів”, – сказав Сталін.
«Коли я приїхав до одного з таборів, – згадував колишній комсомолець Сашко, – я побачив, що у списку ув’язнених польських офіцерів значаться четверо євреїв. Одного звали Менахем Бегін. Я підійшов до нього і закричав: «Ти, Бегіне, стій прямо, як належить польському офіцеру, коли до тебе звертається радянський офіцер!» Так само я накричав і на трьох інших євреїв, після чого включив усю четвірку до групи зі ста вісімдесяти чотирьох чоловік, і ми вирушили до Ашгабаду. Звідти я перевіз їх до Тегерану, де ними вже зайнялося англійське посольство. Але дорогою Бегін несподівано зник. Коли я почув про нього наступного разу, він уже воював проти англійців у Палестині».
Останнім призначенням, яке Сашко отримав від Сталіна, була посада молодшого прокурора на Нюрнберзькому процесі. Звідти Сашко був змушений повідомляти про все, що відбувається особисто Сталіну.
Але Сашко втік в американську зону, прихопивши з собою деякі секретні документи, і попередив американську владу, що російська влада збирається під виглядом звільнення Японії розділити її так само, як вони розділили Німеччину.
Двадцятичотирирічний Сашко Контрактов розчинився в іммігрантському житті.
У Нью-Йорку Сашко знову став Олександром Контрактом і згодом відкрив невелику пральню.
У 1953 році Менахем Бегін опублікував свої табірні мемуари «У білі ночі», де з обережності ні словом не згадав свого рятівника Сашка Контракту, впевнений, що той, як і раніше, знаходиться на території Радянського Союзу.
«У 1954 році, – згадував Олександр Контракт, – коли я вперше приїхав до Ізраїлю, я сказав дружині: «Я маю знайти цього Бегіна». Довго шукати не довелося. Бегін впізнав мене з першого погляду і сказав: «Якби не ви, мене не було б живим. Але чому ви обрали мене? Я відповів: «У тому таборі сиділи чотири євреї, яким там було не місце. Вони не скоїли жодного злочину, просто народилися в Польщі». Бегін подарував мені шпильку для краватки, запонки, золотий перстень із емблемою Держави Ізраїль і таліт із срібною вишивкою. А коли Бегін став прем’єр-міністром, він запросив нас із дружиною на обід у кнесет, а потім – у Кемп-Девід, на зустріч із президентом Картером».
