10 цитат із роману Альбера Камю «Чуму», які сьогодні здаються пророчими
“Чума” (1947) Альбера Камю – це роман-притча. До міста приходить страшна хвороба – і люди починають вмирати. Батьки міста, приховуючи правду, роблять мешканців заручниками епідемії. І кожен стоїть перед вибором: боротися за життя, шукати вихід чи змиритися з пануванням чуми, з неминучою смертю.
Коли вибухає війна, люди зазвичай кажуть: “Ну, це не може тривати довго, занадто це безглуздо”. І справді, війна — це й справді надто безглуздо, що, втім, не заважає їй тривати довго.
***
Він відкрив шафу, вийняв зі стерилізатора дві гігроскопічні маски, простяг одну Рамберу і порадив її надіти. Журналіст запитав, чи оберігає маска хоч від чогось, і Тарру відповів: ні, проте діє на інших заспокійливо.
***
Не може людина по-справжньому розділити чуже горе, яке не бачить на власні очі.
***
Вони, як і раніше, робили справи, готувалися до подорожей і мали власні думки. Як же вони могли повірити в чуму, яка разом скасовує майбутнє, всі поїздки та суперечки? Вони вважали себе вільними, але ніхто ніколи не буде вільний, доки існують стихійні лиха.
***
Стихійне лихо і насправді річ досить звичайна, але віриться в нього насилу, навіть коли воно завалиться на нашу голову. У світі завжди була чума, завжди була війна. І все ж, і чума і війна, як правило, заставали людей зненацька.
***
— Отже, ви вважаєте, що в чумі є свої позитивні сторони, що вона відкриває людям очі, змушує їх думати?
Лікар нетерпляче труснув головою:
— Як і усі хвороби світу.
***
На нашій планеті існують лиха та жертви і треба по можливості намагатися не стати на бік лиха.
***
В історії завжди й неминуче настає така година, коли того, хто сміє сказати, що двічі по два — чотири, карають смертю.
***
Єдиний спосіб об’єднати людей — це надіслати на них чуму.
***
У лоні великих катастроф назріває жагуче бажання жити.
