Портрет. Чий? Прізвище називати не буду. І так зрозуміло
Садист. Параноїчний психопат з маренням величі та надцінними ідеями. Патологічний брехун. Самооцінка неадекватна. Інтелект низький. Його особистість стрімко деградує. Живе в паралельному світі, відірваний від дійсності, зовсім не стикається з реальністю. Він її не розуміє. Як живуть люди, як відчувають, про що мріють, чому страждають – моральний ідіот не може навіть цього уявити. Та й не хоче. Створивши навколо себе штучний, наглухо запаяний світ, де повільно, роками варився в казані власної брехні та печерних забобонів, він остаточно втратив розум. Без совісті, совісті там ніколи не було.
Так, він не здатний на співчуття, але при цьому сам є дуже вразливим і недовірливим. Він не здатний кохати. Дуже уразливий і мстивий, напевно, вся ущербність і бажання поквитатися, заподіяти якнайбільше страждань усім до кого дотягнеться, виросли з дитинства, де він був зачмореним, безхребетним і безталанним заморишем на побігеньках.
Боягузливий і спритний. Вічна боягузливість породила в ньому надмірну, найчастіше безглузду жорстокість у вчинках і неймовірну, жахливу цинічність. Його погляд на світ – погляд злобного мікроба з пробірки. Його мислення пропорційне масштабу особистості. Думає він вузько, шаблонно, установками та гаслами. Судження про навколишній світ і людей кустарні та обмежені. Як і будь-який тиран схильний до містифікацій, сакральних смислів, символізму. При цьому страшно закомплексований, відчужений, замкнутий та емоційно бідний. Компенсує свою неповноцінність у всіх сферах життя за рахунок придушення та знищення людей.
Його система цінностей блокована, звужена до примітивної формули “свій-чужий”, і є набором ідеологічних кліше: Росія Uber alles, Захід – вороги і чужинці; народ – потенційно небезпечна худоба, яку потрібно тримати у вузді, періодично дражнячи пряником національної винятковості; влада – доля обраних, сенс влади – у ній самій та особистому збагаченні. Втім, останнє давно перестало відігравати якусь роль і на перший план вийшли маніакальні ідеї гегемона імперії на Землі за будь-яку ціну та будь-якими засобами.
Махровий вигодовуваниць постсталінських часів із психологією вертуха та рядового ката. Сірий у всьому, безликий, дріб’язковий. Увібрав у себе все глумливе людиноненависництво конторської породи. Абсолютно безпринципний. Немає жодних усталених, більш-менш моральних понять, крім зоновських. Усередині нього ховається забитий підліток, а зовні намагається тримати маску брутального, дотепного свого в дошку мужика. Словниковий запас у нього скупий, лексика рясніє вульгарними прислів’ями та кримінальним, міліцейським жаргоном. Йому дуже важлива думка про нього збоку, тому схильний до позерства та убогого, анекдотичного мачізму, як і всі закомплексовані люди.
Виходить завжди безглуздо і примітивно. Видно, що це просто натягнута личина, а під нею ще одна, а потім ще й так до самого дна, де в булькаючій, чорній, смердючій і огидній жижі, обхопивши рученятами коліна, що тремтять, сидить якийсь жовчний, забитий карлик.
Як політик він бездарний і нікчемний, бо дивиться лише у минуле і боїться будь-яких змін, як загрозу своїй владі. І головне – він не знає, що таке зміни, він не розуміє цього. Політично безплідний, бо одержимий своєю безмежною, самоцільною владою. Немов сталактит, самотньо висить він у своїй темній печері і насолоджується вогкістю, мороком та луною болі мільйонів замучених ним людей.
Хтось ще й досі намагається копатися у його душі, щоб щось там зрозуміти. А її там нема. Просто нема. Там всередині одне велике нічого. І коли абсолютна нікчемність у плоті отримує у свої руки необмежену владу з червоною кнопкою, то виходить те, що ми бачимо сьогодні. Він хотів увійти до підручників історії, стати частиною великоруського епосу, вершителем доль, а увійде як банальний військовий злочинець, який злетів із котушок. Він хоче, щоб його боялися, щоб тремтіли перед ним, але всі дивляться на нього з презирливою гидливістю, чекаючи на його якнайшвидшу смерть.
У пеклі вже дивляться на годинник. Все готово.
