Це так просто
Це так просто: пригальмувати на повороті, щоб пройшов пішохід: тоді його пальто та ваше сумління будуть чисті.
Це так просто: сказати дитині, яка розбила ялинкову іграшку: «Нічого, дитино, це на щастя!» А не кричати пів години, ніби він розбив не кульку, а ваше серце.
Це так просто: зателефонувати мамі сьогодні, а не потім.
Це так просто: стати після вистави і аплодувати стоячи. Ваші ноги витримають, не бійтеся, а артистам буде приємно, оплески — їхня нагорода.
Це так просто: залишити свою думку при собі, якщо ви з чимось не згодні, а енергію, яка йде на отруйні зауваження та коментарі, витратити на творення. Бути вдячним і дякувати за те, що вам поступилися місцем, швидко відповіли на ваш лист, погодилися з вами пообідати; бо, якщо чесно, вам ніхто нічого не винен: ні батьки, ні діти, ні колеги, ні друзі.
Це так просто! Сказати «ні» всьому, що вам не близько: людям, які роблять боляче і не поділяють ваші цінності, грубіянам та брехунам, поганій музиці, нудним книгам…
Поважайте себе: “ні” – всьому, що вас руйнує, “так” – всьому, що робить вас щасливим. Адже це ж так просто: відправити SMS з текстом «Люблю тебе!» Просто так без приводу, тому що вам пощастило, вам є кому написати.
Це так просто: порушити правила, виявитися смішним, проспати або одягнути найошатнішу сукню в сірий день і їсти зі святкового сервізу омлет і гречану кашу.
Дивно, але з таких маленьких речей, з усіх наших «дякую», «нічого страшного», «я з тобою», «люблю тебе», «я радий тобі» складається наше просте, але таке бажане для кожного, людське щастя.
